Домашні працівники в Україні: легалізація, права та соціальний захист
Послуги домашніх працівників в Україні стають все більш популярними. Це й не дивно, адже в сучасному світі час – найцінніший ресурс, і багато хто прагне делегувати побутові справи, щоб присвятити себе роботі, родині або хобі. Домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором, регулярно й на платній основі, де роботодавцем є фізична особа.
Актуальність домашньої праці в Україні є високою, оскільки вона дозволяє поєднувати професійну діяльність із доглядом за родиною, особливо жінкам, які мають дітей віком до 15 років, та для тих, хто піклується про людей похилого віку чи інших членів сім'ї.
Трудові відносини між працівником і роботодавцем регулюються трудовим договором та законодавством, зокрема Кодексом законів про працю України. Відповідно до законодавства, держава гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці. Актуальні питання регулюються як нормами трудового законодавства, так і нормами щодо організації роботи в умовах воєнного стану, що дозволяє забезпечити стабільність на ринку праці.
Із метою легалізації домашніх робітників і захисту їхніх прав Президентом України підписано Закон від 25.04.2024 № 3680-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників». Він встановлює правила для трудових відносин між роботодавцями та домашніми працівниками, вимагає письмового оформлення трудового договору, визначає вікові обмеження для праці (не молодше 16 років), а також гарантує права домашніх працівників на повагу до їхньої честі, гідності та недоторканності особистого життя, зокрема щодо робочого часу, відпочинку та конфіденційної інформації.
Цей закон вступив в дію з 24 серпня 2024 року та доповнив Кодекс законів про працю в Україні новою главою ХІ-А «Регулювання праці домашніх працівників», якою визначено поняття домашнього працівника та домашньої праці, правовий статус домашніх працівників, права, обов’язки, гарантії та умови праці домашніх працівників, робочий час та час відпочинку домашніх працівників, особливості припинення трудового договору з домашнім працівником та особливості здійснення контролю за додержанням законодавства про працю стосовно домашніх працівників.
Так, домашня праця визначається як виконання роботи домашнього працівника в домогосподарстві. Домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати в родинних стосунках чи стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких із таких стосунків або перебувати й у родинних стосунках, і в стосунках свояцтва. Домогосподарство може складатися з однієї особи. Домашній працівник – це фізична особа, яка виконує роботу в домогосподарстві або для нього на підставі трудового договору з роботодавцем – фізичною особою.
Роботодавцем у такому випадку може бути як фізична особа, так і окремі члени домогосподарства, але не юридичні особи. Домашня робота може включати догляд за дітьми, прибирання, приготування їжі тощо. Працевлаштовуватися домашнім працівником може особа, яка досягла 16-річного віку.
Трудові відносини з домашніми працівниками мають бути оформлені письмовим договором, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин, визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сторони трудового договору самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Незважаючи на специфіку домашньої праці, працівник має ті ж права, що й працівник, який працює в офісі, а саме право на захист, охорону праці та гідні умови праці. Нормальна тривалість робочого часу домашніх працівників, не може перевищувати 40 годин на тиждень, хоча за згодою сторін може бути встановлено іншу тривалість робочого часу, але не більше за встановлену законом норму. Домашнім працівникам гарантується право на щоденний відпочинок згідно законодавства України, вони мають право на щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. Оплата праці домашніх працівників регулюється КЗпП України та Законом України «Про оплату праці» та має враховувати специфіку виконуваних робіт. Заробітна плата домашнього працівника не може бути меншою за встановлену законодавством мінімальну заробітну плату.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності. Припинення трудового договору з домашнім працівником вимагає дотримання всіх законодавчих норм і процедур, як і для інших найманих працівників.
