Статут громади

Парафіївська селищна рада від імені територіальної громади, всіх мешканців смт.Парафіївка, с.Лугове, с.Софіївка, с.Іваниця, с.Купина, с.Ковтунівка, с.Загін, с.Зоцівка, с.Перушівка, с.Власівка, с.Качанівка, с.Проліски, с.Шевченка, с.Мартинівка, с.Хаїха, с.Южне, с.Лисогори, с.Боярщина, с.Бережівка, с. Верескуни, селище Тростянець, с.Барвінкове виражаючи волю територіальної громади, прагнучи:

створити правові основи громадської єдності та ефективного управління територіальною громадою,

зберегти для майбутніх поколінь історичні, культурні та природні надбання,

забезпечити достойний рівень комунальних, соціальних, гуманітарних та інших послуг в межах території громади,

сформувати бережливе ставлення всіх мешканців громади до власних та колективних ресурсів,

зберегти та посилити місцевий патріотизм,

пам’ятаючи про свою відповідальність перед Богом та громадою;

базуючись на історичних традиціях місцевого самоврядування;

керуючись Конституцією України та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», приймає цей Статут, як основний правовий акт територіальної громади.

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 1. Загальна характеристика територіальної громади.

1.  Парафіївська територіальна громада є об’єднаною громадою територіальних громад поселень:смт.Парафіївка, с.Лугове, с.Софіївка, с.Іваниця, с.Купина, с.Ковтунівка, с.Загін, с.Зоцівка, с.Перушівка, с.Власівка, с.Качанівка, с.Проліски, с.Шевченка, с.Мартинівка, с.Хаїха, с.Южне, с.Лисогори, с.Боярщина, с.Бережівка, с.Тростянець, с.Верескуни.

2. Адміністративним центром територіальної громади є селище міського типуПарафіївка.

Стаття 2 . Географічне розміщення

1. Територіальна громада розміщена на півночі району. Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 172 км), до Ічні — 20 км, до Прилук – 55 км. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 23 км.

Площа селища близько 6 км². Висота над рівнем моря — 164 м. На території селища — каскад ставків, які утворюють верхів'я річки Смож і нижче за течією переходять у Качанівські ставки.

Село Южне розташоване на півночі району. Відстань від Чернігова — близько 160 км (автошляхами — 179 км), до Ічні — 28 км, до Прилук – 63 км. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 30 км.

На відстані 1,5 км на північний схід від Южного — село Боярщина, на сході за 3 км — село Лисогори, на заході — смт Парафіївка (5 км). Селом протікає струмок з загатою.

Площа села близько 0,3 км². Висота над рівнем моря — 143 м.

Село Іваниця розташоване на півночі району, на берегах двох річок: З північного заходу село омиває річка Смош, з північного сходу селом протікає ліва притока Смоші — річка Іваниця (або інакше Солоха), яка тут же впадає у Смош.

Відстань від Чернігова — близько 150 км, до Ічні — 18 км, до Прилук – 32 км. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 20 км. Вище за течією Смоша на відстані в 0,5 км розташоване село Ковтунівка, нижче за течією на відстані в 3,5 км розташоване село Іценків.

Площа села близько 0,5 км². Висота над рівнем моря — 135 м.

Село Петрушівка розташоване на півночі району на лівому березі ставу Петрушівський, ставу Майорський; заводі по руслу р.Смош. Площа села 1,444 км². Відстань до районного центру м.Ічня – 27 км, до Прилук – 47 км. Відстань до обласного центру Чернігова автошляхом: 185 км. Відстань до столиці – 185 км автошляхом.

Середня висота над рівнем моря – 153 м.

Село Мартинівка розташоване на півночі району, на лівому березі річки Остер, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Смолове Бахмацького району, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Більмачівка, на протилежному березі — Круглолугівка (Бахмацький район).

Відстань від Чернігова — близько 160 км (автошляхами — 183 км), до Ічні — 30 км, до Прилук – 65 км. Найближча залізнична станція — Більмачівка на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 2,5 км.

Площа села близько 4,5 км². Висота над рівнем моря — 138 м.

               Село Бережівка розташоване на правому березі річки Іваниця (Солоха), лівої притоки річки Смош, на південному сході території громади. Середня висота над рівнем моря – 148м. Відстань до смт. Парафіївка – 21 км, до м.Чернігів – близько 170 км (автошляхами - 190 км). Найближча залізнична станція: Ічня – за 35 км.

Селище Тростянець розташоване на самому південному сході району. Висота над рівнем моря — 116 м. Через село протікає струмок, який на території дендропарку утворює став.

Відстань від Чернігова — 178 км (автошляхами — близько 198 км), до смт. Парафіївка — 22 км. Найближча залізнична станція —Рубанка на лінії Бахмач-Ромни за 20 км.

2. Відстань від адміністративного центру громади до поселень, які входять до її складу дорогами з твердим покриттям:

с.Лугове – 4 км

с.Софіївка – 9 км

с.Іваниця – 14 км

с.Купина – 8 км

с.Ковтунівка - 10 км

с.Загін - 22 км

с.Зоцівка - 18 км

с.Перушівка – 4 км

с.Власівка – 1 км

с.Качанівка – 5 км

с.Проліски – 7 км

с.Шевченка – 4 км

с.Мартинівка – 12 км

с.Хаїха – 6 км

с.Южне – 7 км

с.Лисогори – 13 км

с.Боярщина – 11 км

с.Бережівка – 21 км

с.Тростянець–22 км

с.Верескуни–14 км

3. Територіальна громада межує з:

1) Півночі - Дмитрівською громадою;

2) Сходу – Срібнянською громадою ;

3) Заходу – Ічнянською громадою.

4) Півдня – Сухополов’янською  громадою;

5. Межі території юрисдикції громади визначаються на карті, що є додатком до цього Статуту.

6. Територія громади становить 291,4 квадратних кілометрів.

Стаття 3 . Коротка історія становлення

ПАРАФІЇВКА

Село засновано польськими урядниками у першій половині XVII століття на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої. Після 1649 певний час у складі Іченського полку Гетьманщини.

У часи гетьмана Івана Мазепи, село належало Генеральній канцелярії. Рішенням гетьмана воно надано у рангове володіння генеральному обозному Івану Ломиковському.

З 1917 - у складі УНР. Після 1921 - стабільний комуністичний режим.

На фронтах Другої світової війни билися 1400 жителів Парафіївки, 490 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 504 — загинули. Уродженці Парафіївки Корній Михайлович Андрусенко і Вольф БерковичХацкевич були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. У 1962 році в селищі були встановлені два пам'ятники на честь 11 партизанів, які загинули в боях з денікінцями в роки громадянської війни, і 117 радянських воїнів, полеглих у боях за село в 1943 році. У 1976 році споруджено обеліск Слави воїнам-односельцям, полеглим на фронтах війни.

У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Тельмана, за яким було закріплено 4542 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3883 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом. В селі знаходився також бурякорадгосп з цукрозаводом. Радгосп мав 2472 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2214 га орної землі, а завод виробляв 27,7 тис. тон цукру на рік.

До 1960-тих років грошей селянам за роботу в колгоспі не платили, відсутнє пенсійне забезпечення.

У 1960 році село отримало статус селища міського типу. На початку 1970-х населення селища становило 4700 осіб. Нині в селі живе 2754 мешканці.

ІВАНИЦЯ

Іваниця заснована наприкінці XVII сторіччя (офіційною датою заснування селища вважається 1600 рік).

Зважаючи на розташування села на старовинному шляхуі, що з'єднував раніше Прилуки й Конотоп, із відгалуженням в Іваниці на Ромни, можна вважати Іваницюпоселениям стародавнім, яке пережило монголо-татарську навалу. Поблизу села виявлено ранньослов'янські поселення перших століть нашої ери і городище сіверян VIII–IX сторіч, занесене на карту давніх земляних укріплень на території Полтавщини.

Як i багато містечок Лівобережної України, Іваниця виникла з хуторів.

Вперше Іваниця згадується О. Пшездецьким в описі маєтків Яреми Вишневецького 1647 року. Село тоді мало 336 дворів i 2640 жителів і було маєтністю Вишневецького. Величезне володіння, до якого в той час входила й Іваниця, називалося Вишневеччиною. Це володіння князів Вишневецьких займало майже дві третини Полтавського краю, центром якого були Лубни з княжим замком.

За часів Гетьманщини Іваниця — сотенне містечко Іваницької сотні Прилуцького полку. Козаки Іваницької сотні під проводом Степана Гриценка у вересні 1648 року відзначились у битві під Пилявцями, де польська регулярна армія зазнала повного розгрому від українського повстанського війська.

Серед козаків Прилуцького полку згадуються також два давні козацькі роди з Іваниці — рід Пручаїв i рід Щербин.

Відповідно до рішень Переяславської Ради та Березневих статей 1654 року, Іваниця, як і вся територія Козацько-Гетьманської Держави, потрапила під протекторат Московського царства.

У 1666 році в Іваниці налічувалося 132 селянських господарства, які повинні були сплачувати податки до московської казни.

У 1886 році в Іваниці було 664 двори i 3417 жителів. Серед них 60 дворів селян казенних, 312 дворів селян-власників, які входили до восьми сільських громад (Миницька, Васильківська, Горленківські 1-а та 2-а, Голівець-Михайлівська, Климівська, Тарновська, Свірська); 210 дворів козаків; 47 дворів міщан, серед яких були ремісники: шевці, кравці, ткачі, теслі, ковалі, які об'єднувалися в цехи. У 1886 році в Іваниці було 3 кузні, 23 водяних млини, 37 вітряків, 3 олійниці.

Пізніше з'явився в Іваниці винокурний завод, а в 1890 році відкрився i свій цегельний завод. Працював також i селітряний завод колишнього полкового писаря Тимофія Пащенка. У 1910 році, крім великого числа водяних млинів, у селі було 41 вітряк, крупорушка з олійницею й просорушка з гасовим двигуном, 9 ковалів.

Іваниця здавна була відома як торгове містечко. У XIX сторіччі тут щороку відбувалося по три ярмарки.

При Іваницькій Георгіївській церкві діяла церковнопарафіяльна школа. Пізніше вона була перейменована в початкове училище. Навчалися тут переважно хлопчики.

В Іваниці діяли два земські початкові училища: перше засноване в 1844 році, друге земське початкове училище засноване в 1912 році.Крім початкових однокласних училищ, в Іваниці з 1915 року діяло вище початкове училище, яке мало два класи. Після революції вище початкове училище реорганізоване в семирічну школу.

У 1917–1920 роках влада в селі часто переходила «з рук в руки», прихильники нової щораз карали і знищували попередників. У 1917 році Іваниця — у складі УНР. У січні 1918 року загони московських й петроградських більшовиків та полк Червоного козацтва розбили під Бахмачем значні військові частини Центральної Ради й захопили владу. У травні 1918-го влада перейшла до військ гетьмана Скоропадського. На початку січня 1919 року наступ на лівобережну Україну розпочала Українська радянська армія Антонова-Овсієнка.Втретє і остаточно в радянська влада в Іваниці встановилася у листопаді 1919 року.

1 квітня 1923 року Прилуцький повіт реорганізовано в Прилуцьку округу. Іваниця стала районним центром. Іваницький район межував із Срібнянським, Прилуцьким та Малодівицьким районами, на півночі — із Ніжинською i Конотопською округами.

Іваниця, як i вся країна, в останні роки перед війною пережила сталінські репресії. 1932—1933 роки стали трагічними в історії Іваниці, як i всієї України. Голодомор 1932–1933 років забрав у Іваниці близько 250 життів. Хоча дані ці дуже приблизні.

Іваниця у роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

Два роки, з 15 вересня 1941 до 17 вересня 1943 року, Іваниця була окупована німецькими військами.

Відступаючи, німці спалили приміщення школи, в якому зберігалося зерно. Спалили i приміщення райвиконкому (колишньої волості). У роки Другої світової війни Іваниця втратила 583 чоловіки. Серед Героїв минулої війни є іваничанин — Степан Павлович Васечко.

У 1944 році почалася відбудова села. У 1946 році відкрилася початкова школа на Замісті.

21 грудня 1947 року запущена в експлуатацію електростанція, яка освітлювала лише центр села.

Починаючи з Нового, 1948 року, життя поступово почало налагоджуватися.

Восени 1951 року закінчено будівництво гідроелектростанції на річці Смош, село отримало електроенергію, та ще й утворився став площею 50 гектарів.

1954 року в центрі села побудована нова хлібопекарня, магазин, будинок лісгоспу, нова контора колгоспу «Червоний партизан», електрифіковано вулиці Леніна та Калініна. У 1955–1957 роках в Іваниці побудовано готель, баню, чимало приватних будинків.

У 1961 році на території Іваницької сільської ради проживало 4651 чоловік. У 1962 році на базі Іваницької МТС відкрита районна школа механізаторів, до неї вступило 95 слухачів. У цьому ж році облаштований ставок в урочищі Соловйове, який став улюбленим місцем відпочинку іваничан.

У 1967 році, на місці спаленої під час війни школи, збудований новий будинок культури.

Історія створення «Ниви» починається з часів прийняття закону про оренду в сільському господарстві. У 1988 році в колгоспі виділився невеликий колектив з 9 чоловік, що утворив орендне підриємство. Спочатку в обробітку було 800 га землі, потім орендували ще 1700 га i дві ферми на 400 голів корів. Колектив швидко зростав i скоро налічував уже 150 чоловік. Коли вийшов закон про фермерство, 52 чоловіки написали заяви, отримали землю i стали працювати як фермери. У 1992 році підприємство акціонувалося й пропрацювало так до 1997 року. Потім до нього приєдналися селяни Загону, Зоцівки, Купини із земельними паями, землі стало 3600 га.

У 2003 році спільними зусиллями в Іваницю підвели газ.

На території села працюють загальноосвітня школа I–II ст., дитячий садок, будинок культури, лікарня, відділення зв'язку, магазини.

ЮЖНЕ

Село засноване у першій половині XVII століття.

На фронтах Другої світової війни билися 544 жителів Южного, 137 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 227 — загинули. На їх честь у в селі споруджено обеліск Слави а також памятник воїнам-визволителям, що загинули при визволенні Туркеновки .

У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Україна», за яким було закріплено 3746 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3547 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

ПЕТРУШІВКА

Свого часу село входило до складу Парафіївських хуторів Ічнянського полку, потім до Ічнянської сотні Прилуцького полку. Належало синові Ічнянського сотника Г.Стороженка – Степану Стороженку.

В 1753 в Петрушівці налічувалося 11 хат; 1780 року – 10 хат.

1782 року після скасування полкового устрою село відійшло до Борзенського повіту Чернігівського намісництва.

У 80-і роки XVIII ст. тут працював цегельний завод генерал – фельдмаршала П.Рум’янцева – Задунайського, продукція якого йшла здебільшого на будівництво качанівського маєтку та до парафіївської вотчини.

1939 року в Петрушівці мешкало 325 осіб. 

МАРТИНІВКА

Село засноване у першій половині XVII століття на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої, на землях ніжинської ланової шляхти. Засновником села є чернігівський скарбник, польський лановий шляхтич КриштофКолчинський. 1648 Мартинівка зафіксована на Спеціальній карті Гійома де Боплана і віднесена до так званих Крупичпільських ґрунтів.

З 1648 стає козацьким поселенням Прилуцького полку Гетьманщини. Річ Посполита у 1660-тих спробувала повернути короні Мартинівку, але безрезультатно. Формальним власником Мартинівки числився польський шляхтич ЄжиҐодлевський, який посилався на свої власницькі права ще до Хмельниччини.

На фронтах Другої світової війни билися 590 жителів Мартинівки, 249 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 302 — загинули. На їх честь у 1972 році в селі споруджено обеліск Слави. У 1957 році споруджено також памятник воїнам-визволителям, що загинули в боях за Мартиновку.

У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Перемога», за яким було закріплено 6635 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4999 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

На початку 1970-х населення села становило 1470 осіб. Нині в селі живе 794 мешканці.

БЕРЕЖІВКА

          Село засноване на початку 16 століття, село вперше згадується 1666 року в Переписних книгах. З 1649 по 1781 рік входило до складу  Іваницької сотні Прилуцького полку Гетьманщини. Після реорганізації волостей Бережівка 1867 стала волосним центром 1-го стану, з 1897 по 1923 входила до Іваницької волості. З 1782 по 1923 роки село Бережівка входило до  Прилуцького повітуЧернігівської губернії. У 1923-1930 роках - до Іваницького району Прилуцького округу. 1886 рік: в селі було 286 селянських дворів, 64 двори козаків, 4 двори міщан та ін., 362 хати, 1875 жителів. Діяли: дерев'яна церква Різдва Богородиці (2-й престол АрхистратигаМихаїла), споруджена 1879 (перша церква збудована до 1666), земське початкове однокласне училище (засноване 1862; у віданні земства з 1872), 2 шинки, 2 крамниці, 15 вітряків, олійниця, солодовня, ґуральня.  

      1910 рік: в селі було 402 господарства, налічувалося 2385 жителів. Діяли: земське початкове училище, церковнопарафіяльна школа, ярмарки на 1-му тижні після Великодня на 18 жовтня.

    У 1925-1930 роках Бережівка - центр сільради. В 1925 році у селі налічувалося 580 дворів та 2861 житель; у 1930 році — 574 двори та 2845 жителів.

   У німецько-радянській війні воювали 300 жителів села, 198 з них нагороджені орденами і медалями СРСР, 248 загинули.

   У 1977 році  споруджено пам'ятник на честь воїнів-односельців, які загинули у німецько-радянській війні.

1970-1990 роки: в Бережівці діє колгосп ім. Леніна, за яким закріплено 3405 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2705 га орної землі.

ТРОСТЯНЕЦЬ

Уперше село Тростянець згадується в літописі 1549 року. Його назва походить від маленької річечки, що протікала поблизу і впадала в річку Лисогір. Називалася вона Тростянка. Село належало Пустинно-Микільському монастирю. 27 квітня 1629 року село було повністю пограбоване і спустошене загоном польської шляхти. На довгий час там утворилася пустка. Лише у першій половині XIX ст.. відродилося знов під назвою Тростянець-Крячів.Володівнимкозак з села Васьківці І. Хоружий. Хутір входив в Срібнянському сотню Прилуцького полку, а післяліквідації полкового устрою — в Іваницький волость Прилуцькогоповіту.

У 1820 роціхутір купила родина Скоропадських.  Його господарем став представник старовинного українського шляхетного роду Іван Михайлович Скоропадський, людина освічена, колишній військовий. Через тринадцятьроків тут почалосябудівництвосадиби – величного двоповерхового будинку на 90 кімнат і прилеглих господарчих будов. 1833 року будівництво було закінчене, а в 1834 році розпочалось закладання парку. Всіроботивиконували кріпаки, приписані до сіл Болотниця, Васьківці і хутору Тростянець.

Завдячуючивдачі Івана Михайловича Скоропадського, Тростянець став культурним центром.

З 1840 року парк почав поповнюватися екзотичними породами дерев, що доставляються з Петергофського і Ризького парків, Нікітського ботанічного саду й саду І. Н. Каразіна під Харковом.

Напередодні селянськоїреформи 1861 року на хуторіналічувалося 11 дворів і 89 кріпаків. За рахунокприрізкизначноїчастиниземлі, якою до реформикористувалисякріпакиВаськівців, Болотниці, Тростянця та іншихсіл, Скоропадськийзбільшивтериторіюекономії і парку. Тільки у селян села Бережівка вінвідрізав 216 десятин польовоїземлі. Післяреформи у маєткуСкоропадського на продаж вирощували в основному зерновікультури та цукровібуряки. Підпосівамиперебувалобільше 900 десятин землі, у тому числіпідзерновими культурами — до 700 десятин. Удругійполовині XIX століття в Тростянцідіялицегельний завод і два млини. На хуторівелисяроботи по розширенню парку.

У 1887 роціземляніроботи в парку в основному булизавершені, але і надалітривалозасажденнятериторії деревами та чагарниками, головним чином рідкіснихпорід. Прокладалися алеї, уздовжякихвстановлювалисяскульптури, будувалися мости через стави, на піднесенихмісцяхспоруджувалися альтанки. До кінця XIX століття Тростянецький парк перевершував за своєюкомпозицієюнайкращізахідноєвропейські парки.

Згідно з подвірнимпереписом 1910 року в Тростянці на той час нараховувалося 23 двори, де проживали 160 осіб.

У 1917 році у Прилуцькомуповітівстановиласявлада Центральної ради. 21 січня 1918 року Тростянецьзахопив червоногвардійський загінпідкомандуванням І. В. Садового. ПіслянаціоналізаціїмаєткуСкоропадських, керуючимгосподарством став уродженецьБережівки, солдат-більшовик Р.М. Хист. Він же бувпризначений головою Тростянецького ревкому. В кінціквітня того ж року російськібільшовикивідступили, а влада в Українівнаслідок державного перевороту перейшла до гетьмана Павла Скоропадського. За наказом гетьманаселяни в йоговолодінняхбулижорстокопокарані: у травні 1918 року 26 селян з сілБолотниця, Васьківці, Бережівка і хуторівТростянця, Таралківщинибулиповішені, багатохтопісляпроведеноїекзекуціїотрималикаліцтва.

Післявстановленнярадянськоївлади в селищідіяв радгосп, за якимбулозакріплено 1436 десятин орноїземлі. Працювало в радгоспі 317 робітників. Щеблизько 1200 десятин землібуло передано селянам у одноосібнекористування. Виробничиминапрямками для радгоспу Наркомземом буливизначені землеробство і конярство. До складу господарства входив і Тростянецький парк.

У 1922 році в селищібуввідкритий медпункт, а у 1925-му — початкова школа. В ходіадміністративно-територіальноїреформи 1923 року Тростянецьбувпідпорядкований Бережівській сільраді Іваницького району. А 1932 року селище в складіБережівськоїсільрадиІваницького району увійшов до Чернігівськоїобласті.

У 1928 році для радгоспу «Тростянець» відбулисядокоріннізміни. Раднарком СРСР прийняв постанову про перетворення ряду зерновихрадгоспів, у тому числі і «Тростянця», в господарства з розвиненим племінним тваринництвом і підпорядкуванніїх Наркомзему СРСР. ВиробничимнапрямкомТростянецькогорадгоспу стало вирощування молодняку ​​великоїрогатоїхудоби симентальської породи для м'ясо-молочнихрадгоспів. Поряд з цимрадгосппродовжуваввирощувализерновікультури.

У 1932 роціжитловібудинки селища булипідключені до радгоспної електростанції. У тому ж році почав працювати радіовузол. У 1937 роціТростянецька початкова школа булаперетворена в неповнусередню, де шістьвчителівнавчалимайже 100 учнів. Діяли робочий клуб і бібліотека.

Впродовж двадцяти п'яти років починаючи з 1936 року радгосп очолював учасник громадянської війни З. В. Асаулюк. До 1940 року радгосп «Тростянець» став великим центром селекційно-племінної справи в Україні. На фермах утримувалосяблизькотисячіголівхудоби. У землеробствізастосовувалася травопільноїсистеми.

У 1940 році парк бувоголошенийдержавним заповідником і переданий у відання Головного управліннязаповідників при Раднарокомі УРСР.

Напередодні війни в селі проживало 462 чоловіки. 16 вересня 1941 року Тростянець захопили фашисти. Племінну худобу наприкінці серпня 1941 року евакуювали до Сталінградської області своїм ходом.

В лютому 1944 року племінне поголів’я перевезли у вагонах на Чернігівщину

З передачею дендропарку до Академії наук УРСР в 1951 році в йогоісторіїпочавсяякісноновийперіодрозвитку. Він став науково-дослідницькоюустановою.

Сьогодні Тростянецький дендропарк — пам'ятка садово-паркової архітектури середини XIX століття, дендрологічний парк Національного Ботанічного саду імені Миколи Гришка НАН України.

У 1958 році на базі племрадгоспу організовано племінний завод – одне з провідних господарств розведення симентальської худоби в країні. До 1962 року працював у господарстві його перший директор З.В.Асаулюк. З 1962 до 1982 року успішно керував господарством В.Я.Міневський. Потім його очолював Р.В.Головенко. Останній директор ВАТ п/з «Тростянець» І.В.Вишніський.

Стаття 4 . Принципи здійснення місцевого самоврядування у громаді

1. Місцеве самоврядування на території громади базується на принципах, передбачених Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

2. У своїй діяльності селищна рада, селищний голова, депутати ради, інші органи та посадові особи, що формуються чи призначаються радою дотримуються додатково таких принципів:

1) Максимальної ефективності - рішення, що готуються чи ухвалюються мають бути максимально ефективними серед можливих альтернативних рішень;

2) Сталості - використання ресурсів територіальної громади не може шкодити наступним поколінням;

3) Екологічності - при прийнятті рішення має забезпечуватись його мінімальний негативний вплив на навколишнє природне середовище;

4) Системності - кожне рішення розглядається в контексті його дії разом з іншими рішеннями в просторі та часі;

5) Відкритості - рішення готуються та розглядаються відкрито, не може бути жодного рішення закритого від громадськості;

6) Громадської участі - підготовка проектів та прийняття рішень, особливо тих, що стосуються планування та використання ресурсів громади мають відбуватись за умов широкого громадського обговорення та врахування інтересів громади;

7) Єдності – всі рішення, що приймаються  мають забезпечувати єдність територіальної громади, позитивно  впливати на розвиток усіх поселень , що входять до складу громади з метою вирівнювання якості життя та можливостей для усіх жителів громади. .

3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи несуть відповідальність перед територіальною громадою за порушення, викладених у частині 2 цієї статті принципів.

Стаття 5 . Система місцевого самоврядування у громаді

1. Систему місцевого самоврядування у громаді складають органи та посадові особи, що обираються, створюються або призначаються відповідно до закону та цього статуту.

2. Носієм права місцевого самоврядування є Парафіївська територіальна громада, яка включає усіх жителів поселень, що входять до складу громади.

3. До системи органів місцевого самоврядування у громаді належать:

1) рада громади - Парафіївська  селищна[1] рада;

2) голова громади - Парафіївський селищний голова;

3) виконавчі органи громади – виконавчий комітет Парафіївської селищної ради.

4) старости поселень –с.Бережівка, с.Іваниця, с.Мартинівка, с.Петрушівка,с.Тростянець,с.Южне.

4. В територіальних одиницях, за рішенням ради громади можуть створюватись територіальні підрозділи виконавчих органів ради громади.

В територіальних одиницях можуть створюватись органи самоорганізації населення, які наділяються частиною повноважень виконавчих органів ради громади та відповідними ресурсами.

5. Повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються законом.

6. Органи та посадові особи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються законами України, цим статутом та рішеннями селищної ради, прийнятими відповідно до власної компетенції та цього статуту.

Стаття 6 . Об’єднання та асоціації

1. Селищна Рада (далі - Рада) за власною ініціативою, або за ініціативою громади, в порядку визначеному законом та цим Статутом може об’єднувати зусилля з органами місцевого самоврядування сусідніх територіальних громад для вирішення спільних завдань в рамках співробітництва територіальних громад.

2. Рада, на підставі закону, за результатами та на основі публічного обговорення, в інтересах розвитку територіальної громади може приймати рішення про об’єднання з суміжними територіальними громадами в єдину об’єднану громаду.

3.  Рада, селищний голова, у порядку встановленому законом, можуть вступати в договірні відносини з органами місцевого самоврядування територіальних громад України, громад(муніципалітетів) інших країн або їх асоціаціями, входити до всеукраїнських, регіональних асоціацій органів місцевого самоврядування, міжнародних асоціацій .

Стаття 7 . Взаємовідносини органів та посадових осіб місцевого самоврядування громади з громадськими організаціями, політичними партіями, іншими об’єднаннями

1. Органи і посадові особи місцевого самоврядування взаємодіють з політичними партіями, громадськими, релігійними організаціями, іншими легалізованими відповідно до чинного законодавства України об’єднаннями на засадах рівності, безсторонності , виключно в інтересах територіальної громади.

2. Надання переваг, чи встановлення обмежень для діяльності політичних партій, громадських організацій та інших об’єднань громадян в межах території юрисдикції  ради не допускається.

Стаття 8. Добросусідство

1. Територіальна громада у стосунках із суміжними територіальними громадами дотримується принципів добросусідства та партнерства.

2. Органи місцевого самоврядування територіальної громади дбають про збереження довкілля на зовнішніх межах територіальної громади та здійснюють необхідних кроків для узгодження із суміжними громадами рішень щодо використання земель у примежовій зоні, допомагають фізичним та юридичним особам, що користуються ресурсами територіальної громади та суміжних громад у вирішенні питань з органами місцевого самоврядування таких громад.

3. Рада громади може ініціювати утворення координуючого органу з питань добросусідства разом із радами суміжних громад.

Розділ 2. Адміністративний устрій громади

Стаття 9 . Територіальний устрій громади

1.  Парафіївська громада складається з таких територіальних одиниць:

1) селище міського типу Парафіївка;

2) села Лугове;

3) селище Софіївка;

4) села Іваниця;

5) села Загін;

6) села Зоцівка;

7) села Ковтунівка;

8) села Купина;

9) села Южне;

10) села Лисогори;

11) села Боярщина;

12) села Мартинівка;

13) села Хаїха;

14) села Петрушівка;

15) села Власівка;

16) села Качанівка;

17) села Проліски;

18) селища Шевченка;

19) село Бережівка;

20) село Верескуни;

21) селище Тростянець;

22) село Барвінкове.

Стаття 10 . СелаПетрушівка, Власівка, Проліски, селища Качанівка, Шевченка

1. СелаПетрушівка,Власівка, Проліски, селищ Качанівка, Шевченка

є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика сіл Петрушівка, Власівка, Проліски, селища Качанівка, Шевченка: площа сіл складає -  250,3га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2021р.) –295 чол.

3. Села Петрушівка, Власівка, Проліски, селищ Качанівка, Шевченкає територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 10.1 . Села Зоцівка, Загін

1. Села Зоцівка, Загін, є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика сіл Зоцівка, Загін, : площа населених пунктів складає -  239,9 га. (Зоцівка – 55,0 га, Загін – 93,5 га); кількість мешканців (станом на 01.01.2021 р.) – 94 чол. (Зоцівка – 54, Загін – 40).

3. Села Зоцівка, Загін,  є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 10.2 . Села Купина, Ковтунівка

1. Села Купина, Ковтунівка є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика сіл Купина, Ковтунівка: площа населених пунктів складає -  140,2 га. (Купина – 91,4 га, Ковтунівка – 48,8 га); кількість мешканців (станом на 01.01.2021 р.) – 128 чол. (Купина – 96, Ковтунівка – 32).

3. Села Купина, Ковтунівкає територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 10.3 . Село Лугове, селище Софіївка

1. Село Лугове, селище Софіївка є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика села Лугове, селища Софіївка : площа населених пунктів складає -  36,6 га. (Лугове – 18,2 га, Софіївка – 18,4 га); кількість мешканців (станом на 01.01.2021 р.) – 64 чол. (Лугове – 45, Софіївка – 19).

3. Село Лугове, селище Софіївка є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 11 . Селище міського типу Парафіївка

1. Селище міського типу Парафіївкає територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика смт.Парафіївка: площа селища складає –879,9 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2021р.) –2228 чол.

3. Селище міського типу Парафіївкає територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

4. В межах смт.Парафіївка визначаються такі територіальні спільноти для створення органів самоорганізації населення:

• вул.Українська, Чкалова, Чапаєва, Пушкіна, Маяковського, Горького, Котяревського, Партизанська, Гоголя, Олександра Агеєва від №48 до №157, Мазепи від №25 до №65, провул.Шкільний, Короленка;
• вул.Кірова, Чумака, Піонерська, Франка, Гарама, Ковпака, Жовтнева, Незалежності, Першотравнева;
• вул.В’ячеслава Чорновола, Івана Сірка, Вольфа Хацкевича, Коцюбинського, Батюка, Новозаводська, Кропив’янського, Яворницького, Тарновського від №16 до №30, Мазепи від №1 до №18;
• вул.Гвардійська, Перемоги, Корнія Андрусенка, Тараса Шевченка від №1 до №111;
• вул.ІванаЦинковського, Заводська, Василя Сенчика, Тарновського від №2 до №11, Олександр Агеєва від №1 до №46;
• вул.Морська, Космонавтів, Богдана Хмельницького, Миру, Молодіжна;
• вул.Богуна, Гагаріна, Комарова, Тітова, Грушевського;
• вул.Набережна, Лесі Українки, Тараса Шевченка з №113 до № 199, провул.Заводський.

Стаття 11.1 . Село Іваниця

1. Село Іваниця є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика с.Іваниця: площа селища складає – 513,3 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2021 р.) – 1389 чол.

3. Село Іваниця є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

4. В межах села Іваниця визначаються такі територіальні спільноти для створення органів самоорганізації населення:

• вул.8 Березня, Жовтнева, Пушкіна, Республіканська, Набережна, Братів Мотуренків, Партизанська, Чапаєва, Крупської, Механізаторська, Шевченка з №2 до №57, пл.Гагаріна;
• пров.Кузнечний, Луговий, Польовий, Воровського, вул.Берегова, Леніна №18,30,30а,43,44а, Комінтерна, 40 річчя Жовтня, Братів Йовсів, Садова, Дзержинського, Свердлова;
• вул.Шевченка з №58 до №86, Першотравнева, Спартака, Космонавтів, Озерна, Гоголя, Зелена, провул.Ватутіна;
• вул.Шкільна, Леніна №6,8,10,11,13, Кошового, Тиха, Щорса, Тітова, пл..Шевченка, пров.Коцюбинського, Франка, Шкільний, Кооперативний, Лермонтова, Лісний;
• вул.Леніна з №45 до №160, Калініна, Братів Яременків, Войкова, Красноармійська, пров.Чкалова, Новий.

Стаття 11.2 . Село Южне

1. Село Южне є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика села Южне: площа селища складає – 515,81 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2021 р.) – 894 чол.

3. Село Южне є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

4. В межах села Южне визначаються такі територіальні спільноти для створення органів самоорганізації населення:

• вул.Т.Шевченка;
• вул.М.Харченка, Лісова, Молодіжна, Набережна, Зелена, село Лисогори;
• вул.Соборна, Садова, Козіна, Польова, села Боярщина.

Стаття 11.3 . Село Мартинівка

1. Село Мартинівка є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика села Мартинівка: площа села складає – 469,6 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2021 р.) – 321 чол.

3. Село Мартинівка є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

4. В межах села Мартинівка визначаються такі територіальні спільноти для створення органів самоорганізації населення:

• вул.Західна, Проліски, Північна, Колгоспна, Урожайна, Південна, Зелена, Жовтнева з №1 до №57;
• вул.Жовтнева з №59 до №160, Набережна, Степова, Підгайна, Трудова, Квітнева, Остерська, Садова, Травнева, Калинівка, провул.Рівний, Лісовий, Яблуневий, Тихий, Затишний, Короткий, Городній, Крайній, село Хаїха.

Стаття 11.4. Село Бережівка

1. Село Бережівка є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика села Бережівка: площа села складає – 343,1 га,  кількість мешканців (станом на 01.01.2021 року) – 545 чоловік.

3. Село Бережівка є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 11.5 Селище Тростянець

1. Селище Тростянець є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика селищаТростянець: площа села складає – 69,0 га,  кількість мешканців (станом на 01.01.2021 року) – 723 чоловік.

3. СелищеТростянець є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 11.6 Село Верескуни, Барвінкове

СелоВерескуни, Барвінкове є територіальною одиницею громади Парафіївської селищної ради.

2. Загальна характеристика селаВерескуни, Барвінкове: площа села складає – 130 га,  кількість мешканців (станом на 01.01.2021 року) – 180 чоловік.

3. СелоВерескуни, Барвінкове є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 12 . Компетенція територіальної громади

1. Територіальна громада правомочна безпосередньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування розглядати і вирішувати питання, віднесені до її відома Конституцією та законами України.

2. До виключної компетенції територіальної громади належать:

1) надання згоди на зміну назви населеного пункту, що визначає назву територіальної громади;

3) попередній розгляд та обговорення у порядку, визначеному законом та цим Статутом проектів містобудівної документації, а саме - схем планування території громади, генеральних планів поселень, що входять до складу громади;

4) прийняття рішення щодо надання дозволу на будівництво об’єктів в межах територіальної громади, що можуть суттєво змінити склад населення громади чи вплинути на довкілля.

Стаття 13 . Право на участь у здійсненні місцевого самоврядування

1. Право на участь у здійсненні місцевого самоврядування в повному обсязі здійснюють члени територіальної громади - громадяни України, які досягли 18-річного віку та є дієздатними і які зареєстровані у поселеннях, що входять до складу громади.

2. Члени територіальної громади мають право обирати та бути обраними або призначеними на посади в органи місцевого самоврядування, брати участь у місцевих референдумах, опитуваннях, зборах громадян за місцем проживання, реалізовувати права на участь в управлінні громадою, визначені цим Статутом, користуватися іншими правами на участь у здійсненні місцевого самоврядування передбаченими Конституцією України, законами України і цим Статутом.

3. Органи місцевого самоврядування докладають зусиль до підтримки ініціатив молоді щодо розвитку громади, їх участі в діяльності органів місцевого самоврядування, охоронні довкілля, тощо.

Стаття 14. Права членів територіальної громади

1. Члени територіальної громади, в порядку, передбаченому Статутом та чинним законодавством України мають право:

1) на безпечне та комфортне для проживання середовище;

2) на надання якісних публічних та соціальних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування та бюджетними установами на території громади, відповідно до тих ресурсів, якими володіють ці органи та установи;

3) бути присутніми на засіданнях селищної ради відповідно до кількості місць у залі для цього передбачених;

4) контролювати діяльність селищної ради та її посадових осіб у формах встановлених чинним законодавством та цим Статутом;

5) одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність селищної ради її посадових осіб, знайомитися у встановленому порядку з документами й іншими матеріалами селищної ради;

6) одержувати копії правових актів селищної ради, виконкому та селищного голови з питань, що не стосуються внутрішньої організації діяльності апарату ради та її виконавчих органів;

7) направляти індивідуальні та колективні звернення (скарги, заяви, пропозиції) органам і посадовим особам селищної ради, одержувати на них відповіді у встановлені законом терміни;

8) на персональний прийом посадовими особами селищної ради та її виконавчих органів;

9) брати участь у створенні та діяльності органів самоорганізації населення (за місцем проживання), реалізовувати права на громадські слухання, місцеві ініціативи та інші форми місцевої демократії, визначені цим Статутом;

10) ініціювати проведення громадських робіт з упорядкування території громади;

11) вносити пропозиції, щодо визначення територій, об’єктів, яким варто надати статус пам’яток місцевого значення;

12) реалізовувати інші права, відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

2. Здійснення прав члена територіальної громади не повинно реалізовуватись у спосіб, що порушує права та свободи інших осіб та територіальної громади в цілому.

3. Забороняються будь-які обмеження прав членів територіальної громади в залежності від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, терміну проживання у громаді, за мовними й іншими ознаками.

Стаття 15 . Обов’язки членів територіальної громади

1. Члени територіальної громади зобов’язані:

1) не шкодити довкіллю та утримуватись від дій, що погіршують навколишнє природне середовище, оберігати водні ресурси та зелені насадження від забруднень та знищення;

2) дотримуватись принципу добросусідства, намагатись будувати відносини з іншими членами громади на основі поваги їхніх прав та узгодження власних інтересів з інтересами інших членів громади та громади в цілому;

3) своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі, оплачувати комунальні послуги, роботи і товари, надані комунальними підприємствами відповідно до рішень селищної ради та договорів з постачальниками послуг, робіт, товарів;

4) виконувати рішення селищної ради, ухвалені відповідно до повноважень та процедур, визначених законодавством та цим Статутом;

5) оберігати історичні, культурні, природні пам’ятки територіальної громади, дотримуватись правил користування такими пам’ятками, встановленими органами місцевого самоврядування громади;

6) дбати про збереження традицій територіальної громади та про їх передачу майбутнім поколінням;

7) дотримуватись правил забудови, санітарного стану, та інших, що діють на території громади в цілому чи в межах територіальної одиниці громади;

8) виховувати своїх дітей на принципах місцевого патріотизму, любові до малої батьківщини, збереження та примноження місцевих  традицій, дотримання здорового способу життя.

2. Перелік обов’язків, передбачений даною статтею не є вичерпним.

3. Не виконання обов’язків, визначених цією статтею є підставою для громадського осуду або накладення адміністративних чи інших стягнень(покарань) в порядку, визначеному законами України.

Стаття 16 . Єдність прав і обов’язків

1. Права і обов’язки членів територіальної громади взаємопов’язані. Наявність прав породжує необхідність виконання обов’язків.

2. Територіальна громада безпосередньо та через створенні нею органи створює умови необхідні для вільного розвитку особистості кожного члена територіальної громади.

3. Територіальна громада  заохочує своїх членів до активної участі в управління громадою та у її розвитку. 

Стаття 17. Форми здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою

1. Територіальна громада реалізує право місцевого самоврядування у формі місцевих виборів, місцевого референдуму, консультативного опитування та формах участі членів громади у підготовці та прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та самоорганізації населення відповідно до законодавства та цього Статуту.

2. Формами участі членів громади у підготовці та прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та самоорганізації(демократія участі) є:

1) громадські слухання;

2) збори громадян за місцем проживання;

3) громадські ініціативи;

4) органи самоорганізації населення;

2. Вищими формами безпосереднього здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування є місцевий референдум і місцеві вибори.

Розділ 3. Система виконавчих органів та посадових осіб у громаді

Cтаття 18. Виконавчі органи селищної ради

1. 1. Рада утворює власні виконавчі органи, виходячи із повноважень таких органів, власних фінансових можливостей та ефективності надання такими органами публічних послуг в межах усієї території громади.
   2. До виконавчих органів належать:
      1. Виконавчий комітет;
   3. Виконавчі органи ради здійснюють свої повноваження відповідно до закону та рішень ради громади, ухвалених відповідно до її компетенції.
   4. Склад виконавчого комітету визначається радою за пропозицією селищного голови.
   5. Старости поселень с.Іваниця, с.Южне, с.Петрушівка, с.Мартинівка, с.Бережівка, с.Тростянець входять до складу виконавчого комітету за посадою.

 Стаття 19.Староста поселення

1. Староста поселення представляє інтереси населення відповідного поселення у виконавчому комітеті та є представником виконавчого комітету у цьому  поселенні.
2. У випадку створення у поселенні територіального органу виконавчого комітету ради громади, староста цього поселення за посадою є керівником цього органу.
3. Староста інформує жителів поселення про рішення ухвалені радою громади, її виконавчими органами, інформує раду громади та її виконавчі органи про ситуацію у поселенні, потреби жителів у послугах, а також про якість надання таких послуг комунальними підприємствами, службами, чи приватними надавачами цих послуг.
4. Староста, у необхідних випадках, організовує в межах поселення громадські слухання, збори жителів для з‘ясування їх позиції щодо окремих рішень ради громади, які готуються для ухвалення.
5. У випадках, визначених законодавством та цим статутом, проекти рішень ради громади розглядаються на громадських слуханнях згідно до цього статуту.

Cтаття20. Рада старост

1. 1. З метою узгодження інтересів поселень, що входять до складу громади та попереднього розгляду проектів рішень ради громади у сфері бюджету, містобудування та надання згоди на розміщення об‘єктів, що можуть суттєво вплинути на склад населення чи навколишнє природнє середовище, утворюється Рада старост громади.
   2. До складу Ради старост входять старости поселень та голова громади.
   3. Рада старост працює в режимі засідання, рішення ухвалюються відкритим голосуванням і додаються до проекту рішення ради, яке подається на розгляд ради громади.
   4. Староста поселення, який не згоден з ухваленим Радою старост рішенням, має право на письмове заперечення проти цього рішення і право слова на засіданні ради громади, як співдоповідача з цього питання. 

Розділ 4. Демократія участі

Глава 4.1. Громадські слухання.

Стаття 21 . Громадські слухання

1. Громадські слухання є одним із способів реалізації членами територіальної громади свого права на участь у місцевому самоврядуванні.

2. Громадські слухання - це зустрічі членів територіальної громади з депутатами та посадовими особами селищної ради з метою порушення актуальних питань, що належать до відання місцевого самоврядування, ознайомлення з позицією місцевої влади з цих питань та надання пропозицій і зауважень.

3. Участь депутатів, старост і посадових осіб селищної ради та її виконкому в громадських слуханнях із питань, що належать до їх відання, є обов’язковою.

4. Слухання провадяться на засадах добровільності, гласності, відкритості та свободи висловлювань.

5. Участь у ініціюванні та проведенні громадських слухань може брати будь-який дієздатний член територіальної громади, який має право голосу на місцевих виборах.

6. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду селищною радою та її виконавчим комітетом і мають для них рекомендаційний характер.

7. Громадські слухання не можуть провадитися з:

1) питань, не віднесених до компетенції місцевого самоврядування;

2) питань загальнодержавного значення та ініціатив, що носять політичний характер;

3) питань, що суперечать чинному законодавству.

8. Громадські слухання не можуть провадитися менш як за два місяці до проведення виборів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

9. Наступні громадські слухання з одного й того ж питання на тій самій території провадяться не раніше як через три місяці після провадження попередніх.

10. Громадські слухання щодо звітів діяльності органів місцевого самоврядування громади провадяться не рідше одного разу на рік.

11. Громадські слухання провадяться щодо питань, які стосуються членів усієї територіальної громади, або таких її частин:

1) мешканців окремих поселень : смт.Парафіївка, с.Лугове, с.Софіївка, с.Іваниця, с.Купина, с.Ковтунівка, с.Загін, с.Зоцівка, с.Перушівка, с.Власівка, с.Качанівка, с.Проліски, с.Шевченка, с.Мартинівка, с.Хаїха, с.Южне, с.Лисогори, с.Боярщина, с.Верескуни, с.Тростянець, с.Бережівка;

2)  мешканців декількох (не менше двох) вулиць.

Стаття 22 . Ініціювання громадських слухань

1. Суб’єктами права ініціювання громадських слухань (далі - Ініціатори) є:

1) члени територіальної громади у кількості:

  - не менш як 100 осіб - для слухань з питань усієї територіальної громади

  - не менш як 50 осіб - для слухань з питань, які стосуються поселень :смт.Парафіївка ,с.Перушівка, с.Южне, с.Іваниця, с.Мартинівка, с.Бережівка, с.Тростянець.

  - не менш як 15 осіб — для слухань з питань територіальних поселень: с.Лугове, с.Софіївка, с.Купина, с.Ковтунівка, с.Загін, с.Зоцівка,  с.Власівка, с.Качанівка, с.Хаїха,  с.Лисогори, с.Верескуни;

2) громадська організація, що діє на території громади;

3) орган самоорганізації населення;

4) група депутатів селищної ради у складі не менш як п’ять депутатів;

5) постійна комісія селищної ради;

6) виконавчий комітет селищної ради;

7) селищний голова.

2. У випадку, коли Ініціаторами громадських слухань є члени територіальної громади, з їх числа формується Ініціативна група в кількості не менше п’яти осіб.

Стаття 23. Оформлення ініціативи

1. Громадські слухання, Ініціатором яких є селищний голова чи виконавчий комітет, оголошуються шляхом ухвалення ними відповідного рішення.

2. Ініціатори, визначені пп. 1) - 6) ч. 1 статті 22 подають до селищної ради письмове повідомлення про ініціативу провадження громадських слухань (далі - повідомлення, ініціатива) у формі:

1) заяви, підписаної всіма членами Ініціативної групи (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, домашньої адреси) - якщо Ініціаторами є члени територіальної громади;

2) листа керівника громадської організації з доданим рішенням її керівного органу, ухваленим відповідно до компетенції - якщо Ініціатором є громадська організація;

3) листа керівника органу самоорганізації населення з доданим витягом із протоколу засідання цього органу - якщо Ініціатором є орган самоорганізації населення;

4) заяви, підписаної всіма членами групи депутатів - якщо Ініціатором є група депутатів селищної ради;

5) листа керівника постійної комісії селищної ради з доданим витягом з протоколу засідання комісії - якщо Ініціатором є постійна комісія селищної ради.

3. У повідомленні зазначаються:

1) проблема (питання), що виноситься на громадські слухання;

2) територія, якої стосується проблема (питання), що виноситься на громадські слухання;

3) особа чи особи, уповноважені представляти Ініціаторів.

4. Секретар селищної ради реєструє повідомлення у встановленому порядку як вхідний документ ради та повідомляє номер реєстрації Ініціатору.

5. Впродовж трьох робочих днів з моменту реєстрації повідомлення секретар селищної ради на вимогу Ініціаторів організовує їх зустріч з селищним головою та відповідальними працівниками селищної ради для розгляду проблеми, щодо якої ініціюється провадження громадських слухань, на предмет її вирішення селищною радою відповідно до власної компетенції у встановлені терміни.

6. Якщо така зустріч не організовувалася чи не відбулася з причин, що не залежать від Ініціаторів, або якщо в результаті зустрічі не було досягнуто узгодженого рішення, то:

1) ініціативна група розпочинає збір підписів на підтримку ініціативи , якщо Ініціаторами слухань є члени територіальної громади чи окремих її частин);

2) селищний голова не пізніше аніж через п’ять робочих днів з моменту реєстрації повідомлення приймає рішення про реєстрацію ініціативи (якщо Ініціаторами слухань є інші суб’єкти, зазначені у пп. 1) - 6). ч. 1 статті 22 цього положення).

7. Секретар селищної ради невідкладно письмово повідомляє Ініціаторів про кількість підписів, що їх необхідно зібрати відповідно, а також видає їм зразок підписного листа встановленої форми (Додаток 1. «Підписний лист  на підтримку ініціативи проведення громадських слухань з питань»).

Стаття 24. Підписний лист

1. Підписний лист повинен містити такі дані:

1) перелік питань, що виносяться на громадські слухання;

2) прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження домашню адресу та підпис члена територіальної громади на підтримку ініціативи.

2. Підписні листи з підписами на підтримку ініціативи подаються Ініціатором до селищної ради разом з супровідним листом протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання зразка підписного листа.

Якщо впродовж зазначеного строку Ініціатори не зібрали необхідної кількості підписів, ініціатива вважається такою, що не відбулася.

3. Секретар селищної ради має право перевірити достовірність підписів у поданому ініціативною групою підписному листі і вмотивовано у письмовій формі вказати на виявлені недоліки. У цьому випадку Ініціатору надається додатково три календарних дні для збору підписів.

4. Впродовж п’яти робочих днів з дня надходження підписних листів з необхідною кількістю підписів на підтримку ініціативи селищний голова приймає рішення про реєстрацію ініціативи проведення громадських слухань.

5. Якщо селищний голова за наявності підстав, визначених цим Статутом, не прийняв рішення про реєстрацію ініціативи, Ініціатор має право самостійно оголосити про провадження громадських слухань, підготувати та провести їх у порядку, встановленому цим Статутом. У такому разі Ініціатор є одноосібним виконавцем усіх наступних заходів, передбачених цим Статутом.

6. Рішення про реєстрацію ініціативи секретар селищної ради доводить до відома Ініціатора впродовж трьох календарних днів.

Стаття 25 . Підготовка громадських слухань

1. Протягом п’яти робочих днів після реєстрації ініціативи секретар ради за погодженням з Ініціатором затверджує план проведення заходів з організації та провадження громадських слухань.

2. План проведення заходів з організації та провадження громадських слухань повинен передбачати:

1) створення дорадчого комітету з провадження громадських слухань;

2) створення, в разі необхідності, експертних груп із проблем, що виносяться на громадські слухання;

3) календарний план проведення заходів з організації та провадження громадських слухань.

3. Дорадчий комітет у кількості 5-10 осіб створюється розпорядженням селищного голови у складі:

1) представників виконкому селищної ради, у тому числі посадової особи, яка відповідає за організацію підготовки та проведення громадських слухань;

2) представників Ініціатора громадських слухань (за згодою);

3) депутатів селищної ради (за згодою);

4) представників громадських організацій (за згодою).

4. Дорадчий комітет забезпечує підготовку проектів рекомендацій з питань, що виносяться на громадські слухання, та підготовку матеріалів для учасників слухань. Очолює дорадчий комітет представник Ініціатора громадських слухань.

5. Регламент проведення засідань дорадчого комітету визначається самим комітетом.

6. За рекомендацією дорадчого комітету розпорядженням селищного голови для підготовки експертних висновків з питань, які виносяться на громадські слухання, може бути утворено одну чи кілька експертних груп.

7. Виконавчий комітет селищної ради здійснює організаційне й матеріально-технічне забезпечення роботи дорадчого комітету та експертних груп.

8. Органи й посадові особи місцевого самоврядування, адміністрація підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, сприяють проведенню громадських слухань і надають дорадчому комітету, на його прохання, необхідну інформацію та матеріали.

9. Рішення та рекомендації дорадчого комітету оприлюднюються у тому ж порядку, що і рішення селищної ради.

10. Організаційно-технічне забезпечення підготовки та проведення громадських слухань, у тому числі діяльності дорадчого комітету та експертних груп здійснюється виконавчим комітетом селищної ради. Фінансові витрати, пов’язані з їх підготовкою та проведенням, здійснюються з місцевого бюджету, або з інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 26. Провадження громадських слухань

1. З урахуванням строків, встановлених цим Статутом, громадські слухання мають бути проведені у термін, що не перевищує двох місяців з дня реєстрації ініціативи щодо їх провадження. Слухання можуть бути відкладені на вимогу Ініціаторів, однак не більш як ще на один місяць.

2. Час та місце провадження громадських слухань визначаються розпорядженням селищного голови після узгодження з дорадчим комітетом.

3. Про час та місце провадження громадських слухань повідомляють не пізніш трьох днів до їхнього провадження шляхом оголошення в доступних для громади місцях або в інший прийнятний спосіб.

4. Провадить громадські слухання головуючий, яким є голова дорадчого комітету.

5. На громадських слуханнях приймається регламент роботи, який обов’язково передбачає доповідь представника Ініціатора слухань, доповідь від дорадчого комітету, виступи від експертних груп.

6. Під час громадських слухань не допускається розгляд питань та прийняття рішень, які не стосуються теми слухань та не були внесені до їх порядку денного.

7. Усі пропозиції учасників заносяться до протоколу громадських слухань, за ведення якого відповідає секретар слухань.

8. Секретарем слухань є секретар дорадчого комітету чи інша особа, яку обирають учасники громадських слухань.

9. Головуючий зобов’язаний надати слово представникам усіх груп, які висловили свою позицію під час роботи дорадчого комітету. При цьому головуючий має право перервати виступ, який не стосується теми слухань.

10. За наявності різних проектів рекомендацій з одного й того ж питання з метою визначення рівня їх підтримки може провадитися рейтингове голосування, у якому беруть участь ті учасники слухань, що проживають на відповідній території, якої стосується це питання.

Стаття 27. Документування та правові наслідки

1. Протокол громадських слухань готується головуючим та секретарем громадських слухань і подається секретарю ради не пізніш трьох робочих днів після їх провадження.

2. Протокол громадських слухань повинен містити:

1) тему, час і місце провадження слухань;

2) пропозиції дорадчого комітету;

3) кількість учасників громадських слухань, у т.ч. тих, що проживають на території, якої стосується питання, що було предметом рейтингового голосування;

4) пропозиції (рекомендації), що їх висловлювали учасники слухань;

5) результати рейтингового голосування за наявності різних проектів пропозицій (рекомендацій).

3. Протокол громадських слухань готують у трьох примірниках, один з яких передається на зберігання секретарю ради, другий - представнику Ініціатора, третій - вивішується на інформаційному стенді селищної ради для ознайомлення.

4. Пропозиції (рекомендації) громадських слухань підлягають розгляду на найближчій сесії ради або на найближчому засіданні виконкому ради.

5. Пропозиції (рекомендації) за результатами провадження громадських слухань підлягають обнародуванню у встановленому регламентом ради порядку протягом тижня з дня їх розгляду.

6. Рада може прийняти окреме рішення за результатами провадження громадських слухань.

Глава 4.2. Загальні збори громадян за місцем проживання

Стаття 27 . Загальні збори

1. Загальні збори громадян за місцем проживання (далі - Збори) є формою безпосередньої участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, одним із способів реалізації ними своїх прав на участь у місцевому самоврядуванні у громаді.

2. Збори проводяться на засадах добровільності, гласності, вільного та неупередженого обговорення питань місцевого значення, гарантій прав місцевого самоврядування та законності.

3. Рішення Зборів підлягають розгляду для врахування у своїй діяльності селищною радою, її виконавчим комітетом та органами самоорганізації населення відповідно до компетенції.

4. Питання ініціювання, підготовки, проведення Зборів та реалізації ухвалених ними рішень регулюються чинним законодавством України та цим Статутом.

Стаття 28. Види зборів громадян за місцем проживання

1. Збори проводяться за місцем проживання громадян.

2. На території ради можуть проводиться такі види зборів із такими нормами представництва:

1) Збори усієї територіальної громади з нормою представництва не менше одного представника від багатоквартирного будинку та не менше одного представника - від десяти будинків індивідуальної забудови(це визначається відповідно до структури розселення у громаді);

2)  Збори вулиці/вулиць не менш трьох представників від багатоквартирного будинку та не менш одного - від трьох будинків індивідуальної забудови;

3) Збори будинку/будинків багатоповерхової забудови: не менше одного представника з кожної квартири багатоквартирного будинку/будинків.

Стаття 29. Участь у зборах

1. Участь у роботі Зборів з правом голосу у порядку, визначеному цим Статутом, можуть брати члени територіальної громади, які досягли вісімнадцятирічного віку, не визнані судом недієздатними та на законних підставах тимчасово або постійно проживають в межах територіальної громади або відповідної її частини.

2. Участь уповноваженого представника виконавчого комітету селищної ради у роботі Зборів є обов’язковою, однак Збори проводяться незалежно від його присутності.

3. Члени територіальної громади віком від 14 до 18 років можуть брати участь у зборах з правом слова, не впливають на кворум та не беруть участі в голосуванні.

Стаття 30. Суб’єкти права ініціювання Зборів

1. Суб’єктами права ініціювання Зборів (далі - Ініціатор) у порядку, визначеному цим Статутом можуть бути:

1) Ініціативна група у складі не менше п’яти членів територіальної громади, які відповідають вимогам, визначеним ч.1. статті 29 цього Статуту;

2) селищний осередок політичної партії чи громадська організація, легалізовані на території ради відповідно до законодавства;

3) група депутатів селищної ради у складі не менше шести депутатів ради - для зборів територіальної громади, та не менше трьох депутатів для зборів населених пунктів, що входять до складу громади;

4) органи самоорганізації населення;

5) виконавчий комітет ради;

6) селищний голова.

Стаття 31. Ініціювання Зборів

1. Збори, Ініціатором яких є селищний голова чи виконавчий комітет ради, оголошуються шляхом ухвалення ними відповідного рішення.

2. Ініціатори, визначені у п.п. 1)-4) частини 1 статті 30 не пізніш як за 15 днів до пропонованої дати проведення Зборів подають до ради письмове повідомлення про ініціативу скликання Зборів (далі - повідомлення) у формі:

1) заяви, підписаної всіма членами Ініціативної групи (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, домашньої адреси) - якщо Ініціаторами є члени територіальної громади чи окремих її частин;

2) заяви керівника громадської організації чи осередку політичної партії з доданим рішенням їх керівних органів, ухваленим відповідно до компетенції - якщо Ініціатором є громадська організація чи осередок політичної партії;

3) заяви керівника органу самоорганізації населення з доданим витягом з протоколу засідання цього органу - якщо Ініціатором є орган самоорганізації населення;

4) заяви, підписаної всіма членами групи депутатів - якщо Ініціатором є група депутатів ради.

3. У повідомленні зазначаються:

1) вид Зборів відповідно до статті цього Статуту;

2) порядок денний Зборів;

3) пропозиції щодо часу та місця проведення Зборів;

4) особа чи особи, уповноважені представляти Ініціаторів.

4. Неподання повідомлення у визначені строки є підставою для визнання Зборів нечинними, а ухвалених рішень - такими, що не мають юридичних наслідків.

5. Секретар ради реєструє повідомлення у встановленому порядку як вхідний документ ради та повідомляє номер реєстрації Ініціатору.

6. Впродовж трьох робочих днів з моменту реєстрації повідомлення секретар ради на вимогу Ініціаторів організовує їх зустріч з селищним головою та відповідальними працівниками виконавчого комітету ради для розгляду проблеми, щодо якої ініціюється скликання Зборів, на предмет її вирішення радою відповідно до власної компетенції у встановлені терміни.

7. Якщо така зустріч не організовувалася чи не відбулася з причин, що не залежать від Ініціаторів, або якщо в результаті зустрічі не було досягнуто узгодженого рішення, то:

1) Ініціативна група розпочинає збір підписів на підтримку ініціативи у порядку, визначеному у статті 32 цього Статуту (якщо Ініціатором є члени територіальної громади чи окремих її частин);

2) селищний голова не пізніше аніж через п’ять робочих днів з моменту реєстрації повідомлення приймає рішення про реєстрацію ініціативи, якщо Ініціатором є зазначені у пп. 2-4) частини 1 статті 30 цього Статуту.

8. Секретар ради невідкладно письмово повідомляє Ініціаторів про мінімальну кількість підписів, що їх необхідно зібрати для ініціювання Зборів , а також видає зразок підписного листа встановленої форми (ДОДАТОК 2. «Підписний лист на підтримку ініціативи проведення  загальних зборів громадян за місцем проживання» ).

Стаття 32. Підтримка ініціативи проведення Зборів

1. Підтримка ініціативи проведення зборів від суб’єктів, визначних п. 1) частини 1 статті 30 цього Статуту здійснюється шляхом збору підписів членів територіальної громади.

2. Підписний лист повинен містити такі дані:

1) вид та порядок денний Зборів;

2) прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження, домашню адресу та підпис члена територіальної громади на підтримку ініціативи.

3. На підтримку ініціативи Ініціатори повинні зібрати підписи членів територіальної громади чи відповідних її частин у кількості не менше:

1) 100 підписів для Зборів  усієї територіальної громади;

2) 50 для Зборів жителів окремих поселень .

3) 15 для Зборів жителів вулиці/вулиць;

4. Для Зборів жителів багатоквартирного будинку/будинків кількість підписів визначається виходячи із кількості квартир у будинку і становить не менше однієї третьої від їх кількості.

3. Підписні листи з підписами на підтримку ініціативи подаються Ініціатором до селищної ради разом з супровідним листом протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання зразка підписного листа.

4. Якщо впродовж зазначеного строку Ініціатори не зібрали необхідної кількості підписів, ініціатива вважається такою, що не відбулася.

5. Секретар селищної ради має право перевірити достовірність підписів у поданому ініціативною групою підписному листі і вмотивовано у письмовій формі вказати на виявлені недоліки. У цьому випадку Ініціатору надається додатково три календарних дні для виправлення помилок чи збору підписів.

6. Впродовж п’яти робочих днів з дня надходження підписних листів з необхідною кількістю підписів на підтримку ініціативи селищний голова приймає рішення про проведення Зборів.

7. У разі неможливості організувати проведення Зорів у визначений в письмовому повідомленні Ініціатора термін селищний голова може запропонувати Ініціатору інший час чи місце проведення Зборів. Остаточне рішення у цьому випадку може бути ухвалене за згодою Ініціатора, про що оформляється відповідний протокол, який підписують уповноважені представники Ініціатора та селищний голова.

Стаття 33. Підготовка зборів

1. Впродовж трьох днів після прийняття головою рішення про проведення зборів секретар ради офіційно оголошує дату, місце проведення та порядок денний Зборів та письмово повідомляє про це Ініціатора. Оголошення про проведення Зборів розміщуються на інформаційному стенді селищної ради та у місці проведення Зборів.

2. Секретар селищної ради відповідає за організаційне, матеріальне та технічне забезпечення підготовки та проведення Зборів, а також за запрошення на Збори осіб, визначених відповідно до ч. 4 цієї статті.

3. Органи й посадові особи місцевого самоврядування, адміністрація підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, сприяють проведенню Зборів та надають Ініціатору, за його клопотанням, необхідну для Зборів інформацію.

4. Ініціатор у процесі підготовки Зборів подає секретареві ради пропозиції щодо необхідності присутності на Зборах посадових осіб органів місцевого самоврядування, керівників/фахівців підрозділів виконкому ради, комунальних підприємств чи організацій, депутатів ради, а також готує доповіді й співдоповіді, провадить громадські та інші експертизи місцевих актів (їх проектів), здійснює іншу підготовчу роботу.

Стаття 34. Повноваження і порядок проведення Зборів

1 . Збори мають право обговорювати та приймати рішення з усіх питань місцевого значення, віднесених до компетенції територіальної громади та її органів, а також щодо питань самоорганізації членів територіальної громади, проведення спільних громадських робіт, самооподаткування для вирішення конкретних проблем громади чи окремої територіальної одиниці, визначеної цим статутом.

2. Перед проведенням Зборів складають список учасників, де зазначають їхні прізвище та ім’я, рік народження, домашню адресу.

2. Збори вважаються легітимними, якщо на них зареєструвалося не менш як 25 % від кількості представників, визначених відповідно до ч.2 статті 29.

3. Для ведення Зборів із числа учасників простою більшістю голосів обирають голову і секретаря Зборів. Головою Зборів не може бути селищний голова або секретар ради.

4. Після обрання голови та секретаря Зборів затверджується порядок денний і регламент (порядок роботи) Зборів, у якому обов’язково передбачаються доповіді представників Ініціатора та ради чи її виконавчого комітету, якщо питання стосується діяльності в сфері повноважень органу місцевого самоврядування.

5. Не допускається розгляд Зборами та прийняття рішень із питань, не внесених до порядку денного Ініціатором і про які не було повідомлено учасників Зборів у порядку, визначеному цим Статутом.

6. Голова Зборів на основі регламенту Зборів:

1) оголошує питання, які вносяться на розгляд Зборів;

2) веде Збори та підтримує на них належну дисципліну й порядок;

3) надає слово для виступів та підбиває підсумки голосування;

7. Якщо голова Зборів зловживає своїм правом головуючого, то Збори можуть висловити йому недовіру й обрати нового голову Зборів.

8. Секретар Зборів веде протокол Зборів та підписує його разом з головою Зборів.

9. Органи й посадові особи місцевого самоврядування мають право виступати за власною ініціативою із співдоповідями з питань, що обговорюються на Зборах.

10. Результати Зборів оформлюються протоколом Зборів, що має містити дані про Ініціаторів, дату й місце проведення Зборів, їх персональний склад, про присутність на Зборах представників засобів масової інформації, органів місцевого самоврядування, про перебіг Зборів, результати розгляду питань тощо. Реєстраційний лист учасників Зборів додається до протоколу Зборів.

11. Протокол оформляється у двох примірниках. Один примірник протоколу Зборів разом із реєстраційним листом учасників Зборів передається на зберігання секретареві ради, другий примірник протоколу залишається у Ініціатора.

12. Секретар ради у триденний термін оприлюднює протокол Зборів шляхом розміщення його засвідчених копій на інформаційному стенді селищної ради та у місці проведення Зборів.

Стаття 35. Рішення Зборів

1. Проекти рішень Зборів виконавчий комітет ради, або Ініціатор Зборів можуть оприлюднити у засобах масової інформації або іншим способом з метою ознайомлення громадськості.

2. Якщо рішення стосуються самоорганізації, самооподаткування, громадських робіт, тощо, то в самому рішенні визначається порядок його реалізації.

3. Рішення Зборів приймається більшістю голосів учасників Зборів шляхом відкритого або таємного голосування. Спосіб голосування визначається Зборами.

4. Думка меншості учасників Зборів обов’язково заноситься до протоколу Зборів.

5. Рішення Зборів підписується головою та секретарем Зборів та оприлюднюється у в спосіб, визначений для Протоколу Зборів, а також будь-якими іншими прийнятними способами.

6. Контроль за врахуванням рішень Зборів органами і посадовими особами місцевого самоврядування покладається на селищного голову та Ініціатора Зборів.

Стаття 36. Реалізація рішень Зборів

1. Рішення Зборів, що стосуються повноважень органів місцевого самоврядування розглядаються органами та посадовими особами місцевого самоврядування відповідно до власної компетенції.

2. Органи й посадові особи місцевого самоврядування враховують у своїй діяльності рішення Зборів.

3. Якщо орган чи посадова особа місцевого самоврядування не вважають за можливе врахувати рішення Зборів, то повинні повідомити про це вмотивованою письмовою заявою селищного голову, раду та Ініціатора.

4. На заходи, де розглядаються питання про врахування рішень Зборів органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, мають бути запрошені представники Ініціатора.

5. Рішення зборів, що стосуються інших питань, реалізуються відповідно до порядку, визначеному самим рішенням і виконуються членами територіальної громади чи жителями відповідної територіальної одиниці добровільно.

Глава 4.3. Місцеві ініціативи

Стаття 37. Місцеві ініціативи

1. Місцевою ініціативою є право територіальної громади безпосередньо внести на розгляд селищної ради проект рішення з будь-якого питання, що належить до компетенції селищної ради.

2. Не можуть бути предметом місцевої ініціативи:

1) питання, що не належать до компетенції ради;

2) питання, заборонені законом для винесення на місцевий референдум;

3) питання, які зачіпають інтереси територій поза межами юрисдикції селищної ради.

Стаття 38. Внесення місцевої ініціативи

1. Місцеві ініціативи реалізуються через ініціативні групи, які створюються у складі не менш як 10 дієздатних членів територіальної громади, що мають право голосу на місцевих виборах.

2. Ініціативна група легалізується шляхом подання до ради заяви про місцеву ініціативу (далі - заява), написаної у довільній формі. До заяви додаються:

1) протокол установчих зборів ініціативної групи із зазначенням прізвищ обраного голови, заступника голови та секретаря ініціативної групи, контактного телефону та адреси для листування;

2) список усіх членів ініціативної групи із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові, домашніми адресами та з їх особистими підписами;

3) проект рішення ради з питання, що є предметом місцевої ініціативи, підготовлений у відповідності з вимогами регламенту ради, разом із необхідними додатками, які є його невід’ємною частиною.

 3. Протягом 15 календарних днів після отримання заяви селищний голова може відхилити заяву лише у випадку її невідповідності вимогам п.п. 1-2) частини першої цієї статті. Відхилення заяви може бути оскаржене в суді.

4. Невідповідність проекту рішення вимогам регламенту ради не може бути підставою для відхилення заяви за наявності всіх документів, зазначених у п.п. 1-2) частини першої цієї статті.

5. Секретар ради провадить необхідні консультації з представниками ініціативної групи та сприяє належному оформленню заяви і приведенню проекту рішення ради у відповідність до вимог регламенту ради.

Стаття 39. Попередній розгляд місцевої ініціативи

1. Проект рішення ради, поданий ініціативною групою, як місцева ініціатива передається секретарем ради на попередній розгляд виконавчим органом ради та комісіями ради.

2. До консультацій на будь-якому етапі розгляду ініціативи на вимогу ініціативної групи можуть бути залучені сторонні фахівці, оплата праці яких здійснюється за рахунок ініціативної групи.

3. Протягом двох місяців з дня подання заяви рада може:

1) Розглянути та прийняти на сесійному засіданні рішення, яким повністю задовольняються вимоги (вирішуються питання), що є предметом місцевої ініціативи. У такому разі діяльність ініціативної групи припиняється з моменту набуття чинності зазначеним рішенням.

2) Провести консультації з ініціативною групою та прийняти узгоджене рішення по суті місцевої ініціативи. Якщо узгодженого формулювання виробити не вдалося, рада може самостійно на власний розсуд сформулювати та ухвалити рішення з питання, що є предметом місцевої ініціативи.

4. Якщо ініціативну групу не вдовольняє рішення, прийняте радою у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті, або якщо рада не прийняла рішення по суті місцевої ініціативи, ініціативна група впродовж перших десяти днів третього місяця з дня подання заяви повідомляє раду про початок збирання підписів на підтримку місцевої ініціативи. У іншому разі діяльність ініціативної групи вважається припиненою, а процедура розгляду місцевою ініціативи - завершеною.

5. Ініціативна група може на будь-якому етапі розгляду місцевої ініціативи прийняти рішення про саморозпуск, що є підставою для припинення процедури розгляду ініціативи.

Стаття 40. Підтримка громадою проекту місцевої ініціативи

1. Збір підписів на підтримку місцевої ініціативи здійснюється ініціативною групою у підписних листах встановленої форми (Додаток 3. «Підписний лист на підтримку місцевої ініціативи»» ).

2. Для внесення місцевої ініціативи на розгляд ради ініціативна група має зібрати підтримку не менше 100 членів територіальної громади .

3. Оригінали підписних листів повинні бути передані до ради до закінчення третьогомісяця з дня подання заяви.

4. Усі видатки, пов’язані із збиранням підписів, покладаються на ініціативну групу.

5. Протягом десяти перших днів четвертого місяця з дня подання заяви секретар ради провадить перевірку підписних листів і, у разі їхньої відповідності вимогам частини 2 цієї статті, скликає позачергову спеціальну сесію ради (далі - сесія), або включає розгляд місцевої ініціативи до порядку денного чергової сесії ради, якщо така запланована у строки, що задовольняють вимогам частини 3 статті 39 цього Статуту.

Стаття 41. Розгляд проекту місцевої ініціативи селищною радою

1. Сесія з розгляду місцевої ініціативи має відбутися не пізніш як на десятий день п’ятого місяця з дня подання заяви про цю ініціативу.

2. Не пізніш як за десять днів до сесії рада повідомляє територіальну громаду про час і місце її проведення та про суть місцевої ініціативи (у формулюванні ініціативної групи) шляхом оголошення в доступних для членів територіальної громади місцях або в інший прийнятний спосіб.

3. Ініціативна група має право самостійно поширювати матеріали про суть місцевої ініціативи та хід її розгляду.

4. Засідання сесії ради, на якому розглядається питання, внесене шляхом місцевої ініціативи, проводиться у відкритому режимі, із забезпеченням можливості участі у цьому засіданні всіх членів ініціативної групи на умовах, які передбачені регламентом ради для депутатів ради.

5. З основною доповіддю по суті місцевої ініціативи виступає уповноважений ініціативною групою представник.

6. Рішення ради з питань, внесених шляхом місцевої ініціативи, приймаються поіменним голосуванням.

7. Копії протоколу сесії ради та підсумків голосування з питань, внесених шляхом місцевої ініціативи, засвідчені у встановленому порядку, у п’ятиденний термін надаються секретарем ради голові ініціативної групи.

8. Рішення ради з питань, внесених шляхом місцевої ініціативи, обнародується радою шляхом оголошення в доступних для членів територіальної громади місцях або в інший прийнятний спосіб.

9. Нова місцева ініціатива з питання, що вже було предметом місцевої ініціативи, може бути внесена на розгляд ради не раніш як через рік з моменту завершення процедури розгляду радою попередньої ініціативи з того самого питання.

10. У випадку незгоди з рішенням ради по суті місцевої ініціативи ініціативна група може оскаржити його у порядку, визначеному законодавством, або розпочати процедуру місцевого референдуму з питань, що були предметом ініціативи, відповідно до чинного законодавства України.

Глава 4.3.-1Електронна петиція

Стаття 41-1.  Електронна петиція

1. Електронна петиція – форма колективного звернення членів територіальної громади до голови громади та ради громад з пропозицією розглянути та вирішити певне питання, що належить до їх компетенції.
2. Подання електронної петиції здійснюється через інтернет ресурс громади .

Стаття 41-2. Подання електронної петиції

1. Ініціатор подання електронної петиції формулює її зміст, вказує свої прізвище, ім‘я, по-батькові, дату та рік народження, адресу проживання, телефон та адресу електронної пошти.
2. Відповідальний за адміністрування сайт громади, протягом не більше двох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян» та частині 1 статті 41-1 цього статуту і розміщає її на сайті у відповідному розділі.
3. У разі не відповідності електронної петиції вимогам статям 41-1- 42-1 цього статуту про це повідомляється ініціатору петиції з посиланням на норми, яким не відповідає петиція.

Стаття 41-3. Підтримка електронної петиції

1. Електронна петиція вважається підтриманою за умови, коли її підтримали своїми підписами на сайті громади не менше 50 осіб протягом одного календарного місяця від дати розміщення петиції на сайті.
2. У разі виконання умов частини 1 цієї статті, відповідальний за адміністрування сайту, передає петицію голові громади для розгляду і повідомлення про початок розгляду електронної петиції розміщується на сайті не пізніше двох днів після завершення збору підписів.
3. У разі, якщо петиція не зібрала необхідної підтримки членів громади, вона знімається із сайту громади і передається до голови громади , як звернення громадян для розгляду в загальному порядку.

Стаття 41-4. Розгляд електронної петиції

1. Голова громади організовує підготовку проекту рішення або обгрунтовану відмову у вирішенні поставлених у електронній петиції для їх розгляду на засіданні виконкому чи ради громади відповідно до встановлених регламентом процедур.
2. Розгляд проекту рішення щодо електронної петиції відбувається відкрито, на засідання виконкому чи ради громади не розглядається таке рішення запрошують ініціатора електронної петиції чи його представника.
3. Прийняте за результатом розгляду електронної петиції рішення оприлюднюється на сайті громади.

Глава 4.4. Громадські роботи

Стаття 42 . Громадські роботи

1. Громадські роботи - спільна робота членів територіальної громади в інтересах усієї територіальної громади, або її частини направлена в першу чергу на покращення загального благоустрою, підтримки чистоти та належного санітарного стану територій, ремонту та впорядкуванню об’єктів та територій, що віднесені до пам’яток природи, історії та культури громади.

2. Громадські роботи здійснюються у формі толок, суботників, праці окремих волонтерських груп мешканців територіальної громади.

3. Громадські роботи проводяться на засадах добровільності, безоплатності у неробочі, святкові дні або в інші дні тижня виходячи із можливостей волонтерів в позаробочий і позаурочний час.

Стаття 43 . Ініціювання громадських робіт

1. Право ініціювання громадських робіт належить :

1) членам територіальної громади;

2) громадським та партійним організаціям, що діють у громаді;

3) органам самоорганізації населення;

4) не менш, як чотирьом депутатам селищної ради;

5) селищному голові;

6) старості поселення в межах території цього поселення.

2. Громадські роботи у формі толоки чи суботника в інтересах усієї громади, Ініціатором яких є селищний голова, оголошуються шляхом видання відповідного розпорядження.

3. Ініціювання громадських робіт у формі толоки чи суботника в інтересах усієї громади чи окремих її частин, суб’єктами, визначеними у пп. 1-2, 4) частини 1 цієї статті здійснюється через реалізацію права на збори громадян за місцем проживання у порядку визначеному цим Статутом.

4. Ініціювання громадських робіт у формі толоки чи суботника в інтересах окремих частин громади органом самоорганізації населення здійснюється через прийняття рішення цим органом.

5. Ініціювання громадських робіт у окремому поселенні старостою поселення здійснюється через зроблене ним оголошення в цьому поселенні.

6. Ініціювання громадських робіт групою волонтерів здійснюється через подання селищному голові заяви про такі роботи, де вказується об’єкт робіт, перелік робіт, часові рамки та додається список осіб, що братимуть участь у цих роботах, а також перелік необхідного обладнання чи іншої допомоги, яка потрібна для виконання робіт з боку селищної ради.

Стаття 44. Підготовка та проведення громадських робіт

1. Заява щодо прийнятого рішення про проведення громадських робіт подається селищному голові не пізніше, як за 20 днів до дати проведення таких робіт.

2. У заяві вказується: уповноважена особа від ініціаторів, територія проведення громадських робіт або об’єкт робіт, приблизний перелік робіт, приблизна кількість учасників, а також перелік необхідного обладнання чи іншої допомоги, яка потрібна для виконання робіт з боку селищної ради.

3. У випадку ініціювання громадських робіт суб’єктами, визначеними у пп. 1-4), 5) частини 1 статті 43 до заяви додається ухвалене рішення про проведення громадських робіт.

4. Селищний голова забезпечує перевірку поданої заяви та визначає доцільність, безпечність таких робіт та приймає рішення щодо допомоги у їх проведенні чи пропонує ініціаторам відмовитись від таких робіт з поясненням причин або внести необхідні зміни у їх обсяг, територію, тощо.

5. За умови підтримки ініціативи про проведення громадських робіт селищний голова організовує поширення повідомлення про такі роботи та визначає можливі обсяги допомоги у проведенні таких робіт з боку органів місцевого самоврядування територіальної громади, комунальних підприємств та установ, визначає працівника виконавчого комітету відповідального за безпечне проведення таких робіт.

6. Фінансові витрати, пов’язані з підготовкою та проведенням громадських робіт, здійснюються з місцевого бюджету, або з інших джерел, не заборонених законодавством.

Глава 4.5. Органи самоорганізації населення

Стаття 45. Органи самоорганізації населення

 Органами самоорганізації населення у Парафіївській територіальній громаді визнаються представницькі органи, що обрані жителями громади відповідно до закону та цього статуту.

Стаття 46. Створення органу самоорганізації населення

1. Ініціатива створення органу самоорганізації населення належить жителям громади, що проживають на території таких населених пунктів: смт.Парафіївка, с.Лугове, с.Софіївка, с.Іваниця, с.Купина, с.Ковтунівка, с.Загін, с.Зоцівка, с.Перушівка, с.Власівка, с.Качанівка, с.Проліски, с.Шевченка, с.Мартинівка, с.Хаїха, с.Южне, с.Лисогори, с.Боярщина, с.Бережівка, с.Верескуни, с.Тростянець, с.Барвінкове, або жителів окремих вулиць в межах вказаних поселень, які реалізують її в порядку визначеному законом «Про органи самоорганізації населення».

2. Селищна рада може прийняти типове положення про органи самоорганізації населення у Парафіївській територіальній громаді та визначити порядок делегування повноважень та надання підтримки діяльності таких органів.

Стаття 47. Діяльність органів самоорганізації населення

1. Органи самоорганізації населення вирішують питання, віднесені до їх повноважень законом та рішенням селищної ради і не замінюють собою органи місцевого самоврядування громади.

2. Органи самоорганізації населення здійснюють контроль санітарного стану на своїй території, нагляд за наданням послуг із вивезення сміття, благоустрою території, вирішення дрібних побутових питань своїх членів.

3. Органи місцевого самоврядування територіальної громади сприяють діяльності органів самоорганізації населення.

Розділ 5. Ресурси територіальної громади та порядок їх використання.

Стаття 48. Ресурси територіальної громади та загальні принципи їх використання

1. Головним ресурсом територіальної громади є її мешканці і на задоволення їх потреб використовуються інші ресурси громади, до яких належить:

1) природні ресурси: земельні, водні ресурси, надра;

2) нерухоме майно, що є у власності територіальної громади чи розміщене на її території;

3) інтелектуальна власність, інше майно, що є у власності чи розпорядженні територіальної громади;

4) трудові ресурси;

5) фінансові ресурси, у тому числі кошти місцевого бюджету;

2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані бережливо ставитись до використання ресурсів громади, використовувати їх максимально ефективно, зберігаючи можливості використання основних ресурсів майбутніми поколіннями.

3. Право на розпорядження ресурсами громади належить селищній раді, а у випадках і порядку, визначених законом її виконавчим органам.

4. Селищна рада може прийняти рішення про визначення об’єктів, що належать до надбання громади, такими, що не підлягають відчуженню.

5. Селищний голова, на першій сесії у новому календарному році інформує депутатів місцевої ради про результати управління ресурсами громади у минулому році та оприлюднює перелік об’єктів, що були відчужені чи набуті громадою за цей період.

Стаття 49. Основні засади управління об’єктами комунальної власності.

1. Управління об’єктами комунальної власності здійснюється виконавчими органами ради.

2. За потреби у структурі виконавчих органів ради можуть створюватись спеціалізовані структурні підрозділи для управління окремими типами майна та ресурсів територіальної громади.

3. Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи дбають за збереження та примноження комунального майна та його ефективне використання в інтересах громади.

4. Передача об’єктів комунальної власності в оренду здійснюється, як правило на конкурсних засадах, та відповідно до пріоритетів розвитку громади, визначених стратегічними планувальними документами.

Стаття 50. Комунальні підприємства

1. Для забезпечення жителів територіальної громади необхідними послугами, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування можуть створюватись на основі комунального майна та фінансових ресурсів громади комунальні підприємства.

2. Створенню комунального підприємства передує детальне вивчення ринку послуг, оцінка витрат бюджетних ресурсів та можливих інших варіантів вирішення питання надання послуг населенню.

3. Рішення про створення комунального підприємства приймається лише у випадку, коли у сфері діяльності такого підприємства не можливо забезпечити якісне та дешеве надання послуг населенню із застосуванням приватного підприємництва.

4. Комунальні підприємства забезпечують однакову якість послуг, що надаються жителям громади у всіх її поселеннях.

5. Старости поселень контролюють якість послуг, що надаються комунальними підприємствами у цих поселеннях та інформують про це селищного голову, виконавчий комітет.

Стаття 51. Підтримка соціально-орієнтованого підприємництва

1. Територіальна громада визнає значимість підприємництва для розвитку  громади і створює для цього належні умови.

2. За рішенням селищної ради можуть встановлюватись , визначені законом, пільги та заохочення для підприємництва, діяльність якого співпадає із стратегічними планувальними документами громади чи яке має соціально-орієнтований характер.

3. Перегляд ставок та видів місцевих податків, що діють у громаді, а так само ставок орендної плати проводиться не більше одного разу на рік і вводиться в дію не раніше, як наступного бюджетного року від дати прийняття такого рішення.

4. Проекти рішень ради, що стосуються встановлення, зміни місцевих податків та зборів, орендної плати за використання земель чи комунального майна підлягають їх обов’язковому оприлюдненню відповідно до Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та обговоренню у комісіях ради із залученням до обговорення асоціацій підприємців, громадських організацій, активістів громади.

Стаття 52. Стратегія розвитку громади

1. Селищна рада організовує розроблення, обговорення та  приймає стратегію розвитку громади на довгостроковий до 10 років період.

2. При розробленні стратегії розвитку громади враховуються положення цього статуту щодо ощадливого та ефективного використання ресурсів територіальної громади.

3. Розроблення стратегії розвитку здійснюється відкрито за участі науковців, підприємців, активістів громади, громадських та інших неприбуткових організацій. 

4. Проект стратегії розвитку територіальної громади перед його розглядом селищної ради проходить обов’язкову процедуру обговорення на громадських слуханнях, що ініціюються відповідно до цього статуту селищним головою, чи іншими суб’єктами, визначеними статутом, якщо селищний голова не забезпечує проведення такого обговорення.

5. Стратегія розвитку громади готується таким чином аби забезпечити збалансований розвиток усіх поселень громади, не допустити руйнування навколишнього природного середовища та має враховувати положення стратегії розвитку Чернігівської області та інших планувальних документів, ухвалених на обласному/районному рівнях.

Стаття 53 . Містобудівна документація

1. З метою реалізації стратегії розвитку територіальної громади, планування територіального та економічного розвитку у територіальній громаді затверджуються містобудівельна документація, визначена законодавством України.

2. Головним просторовим планувальним документом територіальної громади є схема планування території громади(до внесення змін до закону «Про регулювання містобудівної діяльності» тут мова може йти про генеральні плани поселень чи детальні плани забудови у окремих поселеннях).

3. Відповідно до схеми планування території громади, по мірі потреби розробляються детальні плани забудови, інші містобудівні документи для окремих територіальних одиниць громади.

4. Проект схеми планування території громади(генерального плану, проектів інших містобудівних документів), перед їх затвердженням селищною радою проходять обов’язкове громадське обговорення за процедурами, визначеними законодавством та цим статутом.

5. Містобудівна документація є відкритою для громадян. Виконавчий орган селищної ради забезпечує доступ жителів територіальної громади до містобудівної документації.

Розділ 6. Охорона надбання територіальної громади

Стаття 54. Надбання громади

1. До надбання територіальної громади, яке перебуває під опікою громади та її органів місцевого самоврядування належать об’єкти природи та культурної спадщини.

2. Історичні будівлі, природний ландшафт та сучасна архітектура визначають неповторний образ та характер поселень територіальної громади, впливають на формування місцевого патріотизму, мають важливе культурне значення для виховання дітей та молоді.

3. Територіальна громада та її органи місцевого самоврядування зобов’язані зберігати для майбутніх поколінь об’єкти надбання громади, визнані такими відповідно до вимог українського законодавства та цього статуту.

4. Територіальна громада прагне до збереження історичних найменувань об’єктів та територіальних одиниць в межах громади.

5. Органи місцевого самоврядування територіальної громади піклуються про задоволення національно - культурних потреб, забезпечення умов для збереження національної ідентичності всіх етнічних груп, що проживають у громаді.

Стаття 55. Природні території та об’єкти, що належать до надбання громади

1. До надбання громади, яке перебуває під особливим захистом громади належать такі природні території та об’єкти:

1) річки, що протікають територією громади: Смош та утворені ними стави: Петрушівський, Майорський, Велике озеро;

 річка Іваниця;

урочище Йоновщина: став «Йоновщина Верхній», «Йоновщина Нижній»;

2. Селищна рада за власною ініціативою чи за ініціативою членів територіальної громади у порядку визначеному цим статутом може прийняти рішення про віднесення до категорії надбання громади інші природні об’єкти та території, що розміщені в межах поселень чи за їх межами.

3. На плані території громади визначаються межі території об’єктів природи, що віднесені до надбання громади.

Стаття 56. Культурна спадщина громади

1. Культурна спадщина громади є частиною її надбання і складається з:

1) Пам’яток історії до яких належать будинки та споруди:

- НІКЗ "Качанівка" у селищі Качанівка,

- Українська православна церква Київського патріархату Івана Богослова (с.Мартинівка);

окремі поховання:

- могила Героя Радянського Союзу льотчика Гарама Михайла Олександровича (с. Петрушівка),

- Братські могили (смт.Парафіївка).

          2) об’єктів монументального мистецтва:

- пам’ятник загиблим односельцям (с. Петрушівка),

- меморіальні дошки на стіні приміщення Петрушівського ДНЗ, Меморіал слави (с.Мартинівка),

- пам’ятник загиблому односельчанину Прокопенку І.І. (с.Мартинівка),

- пам’ятник 504-ом воїнам односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни (смт.Парафіївка),

- об’єкти  монументального мистецтва - Обеліск Слави загиблим воїнам ВВ, пам’ятник Невідомому солдату, пам’ятник Голодомору, могили невідомих солдатів-6, пам’ятник Т.Г. Шевченка (с.Іваниця);

          3) архітектурних об’єктів – НІКЗ "Качанівка".

4) Об’єктів містобудування - історично сформованих центрів поселень у громаді , вулиць, кутків, площ, тощо, що є носіями певних містобудівних ідей;

5) Об’єктів археології - до яких належать рештки життєдіяльності людини (нерухомі об’єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов’язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

6) інші об’єкти, які можуть бути визначені такими рішенням селищної ради , зокрема об’єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні природні території, які мають історичну цінність.

2. Пам’ятки культурної спадщини громади, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України охороняються та використовуються відповідно до закону.

3. Пам’ятки культурної спадщини віднесені до надбання громади відповідно до цього статуту обліковуються виконавчим органом ради, який веде реєстр пам’яток, виготовляє відповідні знаки та забезпечує дотримання режиму їх використання.

Стаття 57. Об’єкти культурної спадщини, що належать до надбання громади

 1. Об’єктів культурної спадщини, які перебувають  під особливим захистом громади:

- дендрологічний парк «Тростянець» Національного Ботанічного саду імені Миколи Гришка НАН України.

2. Селищна рада за власною ініціативою чи за ініціативою членів територіальної громади у порядку визначеному цим статутом може прийняти рішення про віднесення до категорії надбання громади інші об’єкти культурної спадщини, що розміщені в межах поселень чи за їх межами.

3. Об’єкти культурної спадщини громади маркуються відповідним знаком, форма якого визначається виконавчим органом ради.

Стаття 58 . Користування об’єктами віднесеними до надбання громади

1. Для задоволення своїх культурних, духовних та освітніх потреб члени територіальної громади користуються об’єктами  віднесеними до надбання громади , а також поза нею у випадку належності таких об’єктів до власності територіальної громади.

2. Обов’язком членів територіальної громади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій незалежно від форм власності котрі розміщуються в межах території громади є збереження цих об’єктів, їх охорона від руйнації, пошкодження, та надмірного користування.

3. При передачі об’єктів, що належать до надбання громади у власність чи оренду фізичним або юридичним особам, обов’язковим є включення до договору купівлі-продажу чи оренди спеціальних положень, які визначають особливий порядок користування такими об’єктами, а для особливо цінних об’єктів, складається охоронний договір.

4. Охоронний договір передбачає забезпечення новим власником (користувачем):

1) дотримання режимів утримання і використання пам’ятки;

2) своєчасного виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження території пам’ятки, інших визначених чинним законодавством та цим Статутом пам’яткоохоронних заходів;

3) правил доступу до об’єкту жителів територіальної громади;

4) періодичного доступу представників виконавчого органу селищної ради до  об’єкту обстеження та перевірки дотримання вимог охоронного договору;

5) повідомлення про нововиявлені об’єкти культурної спадщини, в тому числі рухомі предмети у межах території об’єкту;

6) негайного інформування виконавчого органу селищної ради про обставини, які загрожують збереженню об’єкта.

5. Не виконання умов охоронного договору є підставою для визнання договору про відчуження об’єкта чи передачі його в користування не дійсним.

6. Для підтримки об’єктів культурної спадщини в задовільному стані та захисту їх від подальших руйнувань з метою забезпечення збереження їх автентичності, забезпечуючи мінімальне вплив у їх наявний вигляд члени територіальної громади можуть організовувати громадські роботи .

7. При відчуженні чи передачі в користування фізичним чи юридичним особам територій навколо об’єктів, що віднесені до надбання громади має бути передбачено право доступ громадян до об’єкту(земельний сервітут), що закріплюється у договорі.

Стаття 59 . Особливості планування територій з об’єктами, що віднесені до надбання громади

1. При плануванні і забудові територій де розміщуються об’єкти, віднесені до надбання громади, має бути забезпечено збереження цих об’єктів, забезпечення доступу до них, та мінімізовано негативний вплив на об’єкти з боку нового будівництва.

2. При підготовці містобудівних документів(генерального плану, детальної схеми планування забудови, зонінгу) обов’язковим є всебічне вивчення можливих впливів нової забудови на збереження об’єктів надбання громади та публічне обговорення цих містобудівних документів за участі мешканців громади на громадських слуханнях.

Стаття 60. Популяризація надбання територіальної громади

1. Перелік об’єктів, що віднесення до надбання територіальної громади є доступним для мешканців громади і розміщується на інформаційному стенді у селищній раді, інших доступних для громадськості місцях.

2. У закладах освіти, що розміщені на території громади відбувається вивчення історії громади, народних переказів, історичних, культурних та інших джерел щодо об’єктів надбання громади.

3. Органи місцевого самоврядування сприяють поширенню інформації про надбання громади у засобах масової інформації, в мережі Інтернету, можуть нагороджувати знаками пошани тих, хто найбільше доклав зусиль у пропаганді збереження надбання громади, сприяв виявленню нових об’єктів чи глибокому дослідженню відомих.

Стаття 61 . Увічнення пам’яті щодо історичних осіб та подій на території громади

1. Територіальна громада прагне до відновлення та збереження історичної пам’яті на своїй території через найменування територіальних одиниць або матеріальних об’єктів (навчальні заклади, підприємства, установи, організації, монументи, меморіальні комплекси та інші архітектурні форми).

2. При найменуванні чи перейменуванні перевага надається історичним назвам, що були характерними протягом довгого часу для поселень, що входять до складу громади, Чернігівської області та України, при цьому у назві територіальних одиниць чи матеріальних об’єктів може увічнюватися пам’ять видатних історичних, державних, військових діячів України, захисників України, видатних діячів науки і культури, діяльність яких сприяла прогресу людства, утвердженню загальнолюдських цінностей, а також подій, які мали історичне значення для громади, Чернігівської області  та України в цілому.

2. При прийнятті рішень щодо увічнення пам’яті історичних осіб та подій пріоритет надається тим з них, які пов’язані з поселеннями що входять до складу громади та Чернігівської області.

3. При прийнятті рішень щодо увічнення пам’яті історичних осіб та подій не допускається увічнення пам’яті осіб, організацій, політичних партій які у бездержавний та тоталітарний історичні періоди знищували українську державність, боролись з проявами народного опору окупаційним режимам, брали участь у організації репресій та голоду проти українського народу, вчиненням інших злочинів проти України та українства, людства і людяності а також тих фізичних осіб - громадян інших держав, які не мають відношення до територіальної громади чи України. Не допускається також увічнення в назвах подій й, пов’язаних із військовими перемогами над українцями.

4. Присвоєння назв територіальним одиницям та матеріальним об’єктам фізичним особам можливо не раніше 5 років від смерті цієї фізичної особи, за згодою спадкоємців, якщо такі встановлені.

Розділ 7.Внесення змін та набуття чинності Статуту

Стаття 62. Внесення змін до статуту

1. Внесення змін до статуту здійснюється селищною радою за ініціативою не менш як однієї третини депутатів від складу ради, або місцевої ініціативи, реалізованої відповідно до вимог цього статуту.

2. Про включення до порядку денного сесії ради питання про внесення змін до статуту за ініціативою депутатів ради повідомляється жителям громади шляхом розміщення оголошень в приміщенні ради та у найбільш відвідуваних місцях поселень не пізніше, як за один місяць до його розгляду.

3. Протягом місяця від дати оголошення жителі громади можуть обговорювати ці зміни, вносити до них зміни чи виступити про змін відповідно до процедур, визначених цим статутом.

4. Рішення про внесення змін до Статуту, прийняття його в новій редакції, скасування статуту ухвалюється селищною радою відповідно до Регламенту ради та закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 63. Набуття чинності статуту

1. Статут набуває чинності з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

2. Статут є вільним для ознайомлення та копіювання будь-якими фізичними та юридичними особами.

3. Оригінальний примірник статуту зберігається селищним головою.

Стаття 64. Тлумачення статуту

1. Тлумачення статуту здійснюється селищною радою, прийняттям рішення.

2. Підготовку рішення про тлумачення норми статуту здійснюється комісія селищної ради з питань соціального захисту населення залучаючи до підготовки юристів, експертів у сфері правового регулювання у статуті, що потребує тлумачення.

Розділ 8. Додатки.

ДОДАТОК 1.

Підписний лист на підтримку ініціативи

проведення громадських слухань з питань

ПІДПИСНИЙ ЛИСТ

на підтримку ініціативи проведення громадських слухань з питань

________________________________________________________(перелік питань)

Всього підписів у підписному листі: _____ (_________________________________________).

Справжність підписів засвідчую:

Член ініціативної групи ________________ ________________________________

 (підпис) (прізвище та ініціали)

ДОДАТОК 2.

Підписний лист на підтримку ініціативи проведення

загальних зборів громадян за місцем проживання

ПІДПИСНИЙ ЛИСТ

на підтримку ініціативи проведення
загальних зборів громадян за місцем проживання

__________________________________________________________________ (вид зборів та порядок денний)

Всього підписів у підписному листі: _____ (_________________________________________).

Справжність підписів засвідчую: